Владімір Путін раптом відкинув дипломатичні забаганки і сказав що думає. Президент Росії в до болі знайомому імперсько-шовіністичному стилі Денініка-Ільїна, заявив: «В ходе создания советского союза исконно русские территории, которые к Украине вообще не имели никакого отношения, все Причерноморье, западные земли российские были переданы Украине со странной формулировкой "для повышения процентного соотношения пролетариата в Украине"… Это все наследие государственного строительства Владимира Ильича Ленина и теперь мы с этим разбираемся». Сильно?
Те як вони з цим розбираються, хто-хто, а Україна знає дуже гарно – відчули на власній шкірі. Болючі рани Ізварінського мішку, Іловайска, Донецького аеропорту та Дебальцева боліти нам будуть ще ду-у-у-уже довго. Але.
Що ми дізналися з цієї заяви? Насправді – нічого нового. Те, що території півдня України Путін вважає примарною «Новоросією» і в його уяві ці території – «існонно русскіє», ми гарно знали і раніше. Заселенці сучасного Кремля історію Росії знають в кращому разі по підручниках часів «єдиної і неділимої» Російської імперії, в гіршому – по романах Валентина Пікуля. Звідти таке щире переконання ніби Причорномор’я було голою пустелею, заселеною Імперією. Чому у вказаних регіонах село й досі говорить українською – Москву цікавить мало. Свого часу там і Польщу вважали Привіслінським краєм Росії – чого дивуватися московському імперіалізму нині?
Набагато цікавіше інше. Чому такі заяви з’явилися саме зараз, після зустрічі з президентом Зеленським у Норманському форматі? Якщо Москва справді вирішила замирюватися з Києвом, така заява Путіна виглядає щонайменше нелогічно. Очевидно – в Україні її помітили. Очевидно – патріотичних українців такі заяви добряче збурять. Очевидно – тиск на президента Зеленського щодо червоних ліній добряче посилиться. Очевидно, реалізовувати плани примирення йому стане набагато важче. Москва сама ставить Зеленського перед жорстким вибором – або відверто і щиро простелитися перед Кремлем, або – заговорити в стилі президента Порошенка. Ніяких «багатовекторностей» Москва терпіти більше не бажає: або – або.
Очевидно також, заговорити словами президента Порошенка про Москву-агресора, Зеленський не може, банально тому, що Україні не потрібний другий Порошенко. Зеленський прийшов до влади на обіцянках припинити війну шляхом переговорів з Путіним. Пам’ятаєте всі ці «просто перестати стріляти» і «подивитися одне одному в очі»?
Судячи з новин які зараз надходять з Банкової, результатом зустрічі з Путіним там добряче розчаровані і справді не відають що їм робити тепер? Стало очевидно – президент Порошенко казав правду, війну зупинити не можна через категоричне небажання Москви. В ОПУ тепер ясно бачать, Москва твердо вимагає капітуляції на своїх умовах. А на умови Москви (прямі переговори з терористами ДиРи, наприклад) Зеленський піти не може через наявність в Україні сили, яка таких кроків просто не терпітиме.
Міністр Аваков розповів, як посеред переговорів, помічник Путіна Владіслав Сурков спалахнув: «Ми так нє дагаварівалісь!» Припускаю, бажаючи похвалити Зеленського, Аваков, який не був дотичний до організації зустрічі, видав дуже важливу деталь. Те на чому стояла українська делегація під час Норманської зустрічі і те про що говорили на попередніх переговорах, сильно відрізнялося між собою. Перед переговорами позиція української делегації стала набагато жорсткіша. Чому?
А саме через акції протесту по містах України, які так збурили і Богдана, і Зеленського. Через виступ Петра Порошенка на Майдані Незалежності – де його вітали. Зеленський на переговорах став дуже незламним саме через жорстку позицію української патріотичної спільноти і опозиції на чолі з Петром Порошенком. А оскільки чекати Москва не хоче – в хід пішов відвертий шантаж Зеленського. Путин перейшов з російської на мову імперії, визначайся, мовляв – з ким ти?
Москва – не чекатиме. Патріотична спільнота України – не миритиметься. Обрати – доведеться.
