"Іран. Що відбувається та перспективи" - Олег Шарп

"Іран. Що відбувається та перспективи" - Олег Шарп

Виконуючим обов'язки президента 20 травня призначили віце-президента Ірану Мохаммада Мохбера. Згідно із законодавством, протягом 50 днів мають відбутися позачергові президентські вибори.

Іранська служба "Радіо Свобода" пише, що президент Ірану Раїсі, який загинув у катастрофі, до вступу на посаду майже не мав управлінського досвіду, і саме Мохбер фактично очолював виконавчу владу (в Ірані немає посади прем'єр-міністра, уряд підпорядковується президенту).

З 2007 року Мохбер очолював Setad, інвестиційний фонд, пов'язаний із верховним лідером Ірану, найвпливовішу позабюджетну структуру іранської економіки. Фонд отримує власність у тому числі шляхом захоплення нерухомості та бізнесів, що належать простим іранцям, релігійним меншинам, бізнесменам та іранцям, які живуть за кордоном, та контролює більше половини економіки Ірану. Але чи балотуватиметься він на пост президента — невідомо.

Нагадаю, Мохбер - союзник Росії. У жовтні 2022 року він разом із високопосадовцями та членами вищої ради національної безпеки Ірану відвідував москву: попередньо, саме тоді Тегеран і кремль уклали угоду про постачання до Росії БПЛА Shahed, а також ракет класу "земля — земля".

Загиблий Раїсі раніше розглядався як наступник аятоли Алі Хаменеї – верховного лідера Ірану. Politico зазначає, що багато іранців та спостерігачів за Іраном вважають, що після загибелі Раїсі син Хаменеї Моджтаб є його найбільш ймовірним наступником.

Старший науковий співробітник Фонду Карнегі Карім Саджапур заявив Time, що смерть Раїсі призведе до кризи наступності в Ірані. Моджтаба вважають єдиним кандидатом на посаду батька, а в "іранській політичній культурі, що базується на змовах, мало хто повірить, що смерть Раїсі була випадковою".

ISW пише, що наступні кілька днів можуть змінити найближчу та довгострокову динаміку режиму, включаючи наступність верховного лідера. Однак смерть Раїсі зрештою не змінить нинішню траєкторію режиму, спрямовану на більш жорстку та консервативну внутрішню політику та агресивнішу регіональну політику.