Доброго дня, ми з України, з вами обідній #не_арестович, і ми поговоримо про мобілізацію.
Ні, не про нашу, з нашою все більш-менш зрозуміло, поговоримо про те, чого чомусь так бояться пересічні українці і те, на що так люто мастурбує Ігор Гіркін - на мобілізацію у рашці.
Ні, її нема і навряд чи вона буде, але теоретична можливість, звісно, є завжди.
Отже, чому я б на місці того ж Гіркіна на це б не дуже сильно сподівався.
1.Оголосити мобілізацію - це де-факто визнати, що всі ці мільярди доларів, які виділялися щорічно на армію РФ є фейком і "куда-то подевались". Це означає, що боєздатна армія РФ існує лише у телевізорі та на парадах, а в реальності - за гроші платників податків створили велику мильну бульбашку, який лопнув одразу, коли мова зайшла про серйозні бойові дії.
Самі створили фейк, самі повірили.
2.Сучасна війна - це трохи інше, ніж просто, згідно заповітів Жукова, закидати противника м'ясом. Нагадаю, що по рівню воєнного розвитку Германія та СРСР були плюс-мінус рівні, Германія не набагато переважала в цьому сенсі, тому совок міг собі дозволити таку тактику.
Так, можна мобілізувати велику кількість ваньків, це не проблема.
Але питання - а далі що?
Їх потрібно вдягнути, екіпірувати, озброїти, дати бойову техніку... Врешті решт, їх треба годувати, лікувати і т.д.
Це все навантаження на економіку, яка і так вже стогне під санкціями.
Ну добре, на ваньків можна вдягнути старий савєцький сталевий шолом, з екіпіровки дати підсумки для набоїв та гвинтівку Мосіна (ну щоб як у дідов). Бронежилет - це зайве, все одно ваньки - це розхідний матеріал.
Ну а далі?
Техніка є?
Ну якась є, можна навіть Т-34 на ходу знайти, щоб точно "як у дідов" (доречі, Т-34 у деяких арміях і досі на озброєнні, тож нічого смішного).
Ну і? Що ми отримуємо?
Непоганий підрозділ, щоб воювати проти німців зразку 1941 року, але ніяк не проти України з сучасним озброєнням.
Тож тому я б на місці Гіркіна не чекав мобілізації, а цікавився цінами на пластичну хірургію та квитки до Аргентини. Такі речі краще робити завчасно.
