Університетська історія, яку цими днями обговорює Фейсбук, винесла назовні зокрема для мене, особисто, просту істину: якщо ти вільна особистість, яка відстоює власну позицію (МЕГА поважаю за це) - то воно й краще, коли твоє життя не пов'язується на найближчі роки з певними правилами конкретного університету, особливо де присутня релігійна основа.
Бо релігія- це не про свободу, вибачте. Це моя думка. Як би вона не старалася в сучасному світі наблизити свої правила до сьогодення. Якісна освіта- цілком так. Свобода самовираження - теоретично може намагаються, а по факту не дуже.
Заганяти себе в рамки чужих правил, які протирічать твоїм власним переконанням - це неволя. Конфлікт. Відчуття того, що зробив помилку. Втрачені роки. Сумніви. А якщо згодом і зневіра?
Тому бажаю тій дівчинці великого, плідного шляху і можливостей. На мій погляд, вона вчасно виправила вибір, про який пошкодувала би. Бо не замінить ніяка умовна безпека, в умовній безпечній області твоє власне право бути тим, ким ти сам вирішив.
Щастя не так будується.
