ГУР МО виклало дані об'єктивного контролю роботи по кількох епізодах в Криму. Це і низка РЛС, пускова установка С-300СВ, командні пункти РЛС “СТ-68” та РЛС 39Н6 “Каста 2Е2”, три ЗРК “Панцир-С1”, транспортно-буксирне судно проєкту С4236, універсальний буксир “Федор Урюпін” та вертоліт Мі-8.
Техніка 18-го та 12 полку ППО плюс третього радіотехнічного полку. Досить різношерста — частково її ліпили з піднятих із зберігання комплексів, частково замінюючи штатні РЛС 91Н6Е, які були знищені чи пошкоджені, потребували ремонту чи виробили свій ресурс, тими ж “Кастами” дециметрового діапазону та “Небом-М”.
На відео чітко видно БПЛА типу крило, однозначно це не FPV — ті покрутилися б, щоб відшукати точку кращого входу на ціль. А тут без паузи — поява у кадрі та приліт.
Інтрига полягає навіть у тому, що це працює?
Ланцюжок ретрансляторів, які підхоплюють апарати з великої землі? Тому так люто та шалено і били ми по захоплених платформах, щоб не міг звідти працювати РЕБ противника, щоб він не ставив нам перешкоди?
Чи запуски з безекіпажних катерів — складні крила чи контейнери? Теж як варіант, чому б і ні? Дрон-авіаносець — стильно, модно молодіжно. Вилітайте шукати його на вертольотах-мисливцях, чекаємо, встановили Р-73.
І Мі-8 дістали дроном, це теж непогано машина коштує 6-8 млн. доларів, курочка по зернятку, як казав один дзюдоїст та геополітик.
А може, це катапульта, що вистрілює вже зібраний дрон, невеликий, зате з несподіваного ракурсу, часто в той сектор, де не працює РЕБ.
Бо не так уже й складно, якщо у нас працює мисливець на авіацію з Р-73, зробити з “Магури” роздавача РЕБ, з аналізатором та РТР-обладнанням, яке може моніторити графіки включення апаратури та наявність у секторі випромінювання.
У будь-якому разі, завдання очевидне — посилювати фазу виснаження.
Вражати дорогі і складні системи, навіть ремонт, яких займе місяці. При чому будь-яке зменшення їх кількості на бойовому чергуванні лише посилюватиме ефективність роботи “Магур” та повітряних безпілотників.
Бити те, що виводить із ладу максимум — не пускові ЗРК, а радари та пункти управління. Те, без чого С-300/400 не можуть забезпечити підсвічування цілі або в принципі здійснити пуск. Вибиваючи командний пункт або РЛС підсвічування та наведення, ми вибиваємо з ладу всі ЗРК у мережі.
Тільки на відео вийшло з ладу кілька дивізіонів ППО — тепер або розкомплектовувати такі ж дивізіони в глибині Росії, збільшуючи ризик чергового Енгельса. Або чекати, коли під санкціями таки зроблять РЛС з великою кількістю підсанкційної електроніки. “Каста” коштує 60 млн доларів, “Підліт” — 5 млн, “Панцир” — 12 млн.Хороша, до речі, математика — рейд окупається, навіть якщо всі “Магури” перехоплені, втратили сигнал, випалили паливо.
Плюс однозначно перед нами стоїть завдання збільшити витрати ворогом ракет — їх у Кремля катастрофічно не вистачає, на всіх передачах техніки неповне завантаження, в районі стратегічного аеродрому не вистачає ППО, щоб прикрити всі маршрути підльоту дронів.
Ще за часів СРСР цикл створення ракет до С-300 міг бути 6-8 місяців, залежно від субпідрядників. А зараз удари ракетами C-300 по Харкову та Херсону, практичні пуски на навчаннях, необхідність збивати хвилі далеких наших БПЛА, потреба у формуванні нових частин, недоторканого запасу для них, зменшення придатних до ремонту виробів на зберіганні підкошують можливості армії РФ до протиповітряної оборони.
І, природно, змушує відкривати торбу золотовалютних резервів — на верстати, військову хімію, тверде паливо, електроніку.
Наразі йде хмарність, погода сприятлива для роботи РЕБ закінчилася, у нас наростає кількість дронів на оптоволокні, ми використовуємо море, яке було нічиїм, а зараз стає українським для рейдів з метою нарощувати тиск.
РФ — далеко не СРСР, а навіть він не міг випускати новітнє на той час ППО як гарячі пиріжки. На момент розпаду більше половини юнітів у совка були стародавні “Круги” та С-125, а запасу ракет вистачило на кілька років великої війни. Тому РФ не встигне полагодити літак у польоті. Потрібно продовжувати нагрівати скороварку.
