Рейд 95-ї аеромобільної бригади тилами терористів ДиРи і Луганди 28 липня – 10 серпня пересічним громадянам відомий гарно. Про нього написані статті і знятий документальний фільм – вельми якісний, між іншим. Менше відомий інший рейд – 3 – 5 вересня, виконаний спільно, зведеними загонами 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад. Без перебільшення – від успіху того рейду залежала доля і фронту, і країни, і міста Маріуполь.
Сказати, що після Іловайського бойовища ситуація в секторах «Б» і «М» була жахлива – це не сказати нічого. Ситуація справді висіла на волосині. Частини, що вирвалися з Іловайського оточення можна було лише відправляти в тил на відновлення – вони пройшли через справжню м’ясорубку. Резервів не існувало як таке. На всьому просторі від Оленівки (біля Донецька) до Тельманова (Бойківське) всі сили АТО складалися з 3-ї батальйонної групи групи 72-ї бригади, ротної групи 17-ї танкової бригади, і ще 1-а бригади Нацгвардії – біля Комсомольського (Кальміуського). Не краща ситуація була й біля Маріуполя – вся оборона трималася на зведеному загоні прикордонників, 23-му батальйоні тероборони «Хортиця», добряче висушеному першими боями 9-му Вінницькому батальні тер оборони, і ще – на батальйоні «Азов». Було очевидно, в разі повноцінного наступу ці сили ворога не втримають ні за яких умов.
У той самий час настрої суспільства наближалися до повноцінної паніки – в соцмережах і ЗМІ панували їх величності всепропальщик і зрадофіл. Вся країні знала що «влада злила патріотів в Іловайську» – і власному керівництву практично не вірила. Панічні чутки панували і у військах – з усіма похідними.
У той самий час тривали переговори в Мінську між делегаціями України і Росії щодо припинення вогню. Москва поводилася нахабно і явно відчувала себе паном ситуації. Розуміючи, що Іловайське бойовище зірвало її плани, а частини Сектору «А» відступаючи, знесилили російські частини так, що ті наступати більше не могли, Москва тягнула час, намагаючись відірвати шматок побільше по інерції.
Від розвідки інформація надходили м’яко кажучи – не обнадійлива. Користуючись нещільністю фронту дрібні банди терористів ДиРи без перешкод заходили на українські території і накопичувалися біля міст. Добряче пошарпані в Іловайському бойовищі російські частини зводили у кілька батальйонних груп з метою удару через відкритий фронт в напрямку Волновахи, з подальшим поворотом на Мангуш і Урзуф та оточенням/захопленням міста Маріуполь – ключа для жаданого Москві суходільного коридору на Крим.
Тримати їх було – ну от просто нічим. Потрібний був якийсь нестандартний хід.
І Генштаб ЗСУ такий хід зробив. По позиціях окупантів відпрацювала артилерія і ракетники. 31 серпня в районі міста Докучаєвськ було виявлене зосередження особового складу і техніки ворога – явно з метою вийти на трасу Донецьк – Маріуполь, з напрямком на Волноваху. По скупченню ворога було завдано удару двома ракетами «Точка-У». Зосередження «народу зайвої хромосоми» хутко розосередилося і більше в український бік не потикалося. 1 вересня таке саме скупчення сил було виявлене вже біля Маріуполя – у районі Новоазовська. 2 вересня туди так само прилетіли три ракети «Точка-У» і перетворили зосередження на теплі згадки.
Крім того штаб АТО кинув у бій свій останній резерв – зведені групи 79-ї і 95-ї аеромобільних бригад.
95-а в Слов’янську перебувала постійно як у базовому таборі. Сюди бригада відійшла 10 серпня з Сектору «А» після здійснення рейду ворожими тилами, проте вже 19-20 серпня бійців бригади знову смикнули на фронт – вони звільнили місто Ясинувата. Об’єктивно, 95-а перебувала дещо в кращому стані ніж бригада-партнер – 79-а.
79-а аеромобільна 7 серпня вийшла з так званого «Ізваринського мішка» – оточення частин Сектору «Д» вздовж кордону на ділянці від Маринівки до околиць Ізварина. Бригада була відведена на відпочинок і відновлення боєздатності у Миколаїв, але за розповіддю волонтера Юрія Бірюкова вже 18 серпня йому подзвонив особисто президент Порошенко і попрохав допомогти приготувати бригаду до негайного виходу на фронт. Того ж дня було прийняте рішення передати 79-й 30 БТРів з практично останнього резерву країни – президентського полку. На техніці з якою 79-а вийшла з оточення живого місця не було. Передача БТРів тривала до 23 серпня. До речі, якщо хтось думає, що в президентському полку техніка була «з голочки» – він сильно помиляється. Все справне вже давно було на фронті. І екіпажам БТРів, і технікам, довелося добряче попрацювати аби довести машини до боєздатного рівня. Забігаючи вперед, скажу – та сама ситуація була з технікою, яку передали в частини з параду на День Незалежності. Мені довелося спілкуватися з артилеристом з 55-ї бригади, якому дісталася гармата «з параду». Її так само довелося лагодити і налаштовувати. Гірка правда полягала в тому, що на параді показувати техніку або експериментальну, або ту яку на фронт ще не відправили, бо не встигли привести до людського стану і лише зробили «ходячою». Доводити її доводилося в тому числі на передовій.
29 серпня 79-а прибула на фронт з метою йти на деблокування «Групи Хомчака» в Іловайську. Але тоді вже її участь не знадобилася – того самого дня сталося Іловайське бойовище. На 2 вересня бригада стояла у Краматорську.
Чим були зведені загони 95-ї і 79-ї? Разом вони становили 1500 бійців. Штурмовий загін 95-ї бригади складався з двох батальйонних груп, кожна з яких мала по 15 БТРів, колісну техніку та по мінометній батареї на кожну. Ще є інформація про батареї гармат Д-30 і САУ. Склад 79-ї був плюс-мінус такий самий. Діяти штурмові загони бригад мусили окремо один від одного.
В ніч з 2 на 3 серпня штурмові загони обох бригад пересунулися у вихідні райони здійснення рейду: 79-а з Краматорська у Добропілля, 95-а – зі Слов’янська до Березівки (біля Новотроїцька). 3 серпня почався рейд. Перший етап проходив по практично українських тилах. 79-а бригада з Добропілля вирушила на Вугледар, Благодатне, Новотроїцьке, Оленівку, Ольгинку, Волноваху, і далі по трасі Донецьк-Маріуполь, аж до Привольного (біля Маріуполя). 95-а аеромобільна того ж дня здійснила марш по маршруту Березове, Докучаївськ, Миколаївка, Стила, знову Докучаївськ і знову Миколаївка. Наступного дня 79-ка рушила на південь, зайшла до Маріуполя, зробила поворот на Нікольське, і знову повернулася до Миколаївки. 95-а з Миколаївки трасою повз Волноваху доїхала до Маріуполя, далі повернула на Кирілівку і Мирне і до кінця дня зосередилася біля Гранітного. Чого добилося командування АТО такими маневрами?
По-перше, дорогою штурмові загони 95-ї і 79-ї знищили низку загонів бойовиків, які вже встигли просочитися на українську територію. Наштовхнувшись на повноцінні військові частини, ті мусили хутко дати драла і принести своїм ватагам страшну новину – «там у укропів – війська!!!» По-друге, населенню (особливо – проукраїнському) було наглядно продемонстровано – всупереч страхотам зрадофілів, ніякої поразки нема, українське військо – існує, і складати лапки та зливати воду – украй зарано. По-третє, і головне – ці маневри українських військ були помічені російською агентурою і передані «за адресою». Я не знаю які настрої були в російських штабах 2 і 3 вересня, але переконаний – там панував справжній переполох. Російське командування силилося збагнути – що це за війська? Звідки? Скільки їх? Скільки ще резервів має українське командування? За таких умов кидатися в наступ для них було украй ризиковано, вже було очевидно, атак в лоб «народ зайвої хромосоми» воліє уникати. Його любима тактика – або накривати артилерією здалека (кордон, Луганський аеропорт) або нищити ворога у підступних пастках (Іловайськ).
Іншими словами штаб АТО настрашив російську сторону, що називається «на одних понтах». Користуючись нагодою, командування перекинуло ротну групу 17-ї бригади з позицій біля Старогнатівки до Маріуполя – там вона мусила посилити тамтешню групу військ. Водночас мобільну рейдову групу були створено командуванням Донецького прикордонного загону. Прикордонники-контрактники, які служили в тих місцинах задовго до війни і тому гарно знали місцевість, пройшли в розрив фронту і заходилися наводити жах на банди ДиРи в їхньому ж тилу.
А штурмові загони 95-ї і 79-ї продовжували «смалити». Існує інформація, що коридор для проходу у ворожий тил їм били десантники 25-ї та гармати 55-ї бригад. Десантники розповідали, слабким місцем рейду була гума на БТРах (особливо в 95-й) – вона стиралася, її рвали осколки. Деякі БТРи прийшли після рейду на самих лише дисках. Проте, гарним були радіозв’язок і харчування – ті самі американські сухпаї, з яких влітку 14-го сміялися зрадофіли.
О 4-й ранку 5 серпня 79-а бригада рушила на Старогнатівку, перетнула фронт, знесла блокпости бойовиків по дорозі і атакувала залогу терористів ДиРи у Краснопіллі. Шоковані появою регулярної української армії у власному тилу, бойовики розбіглися як таргани. 79-а вирушила на північ, через Кам’янку і Воровське (Верхокам’янку) явним напрямком на вже зайняте росіянами Комсомольське (Кальміуське). Штурмовий загін 79-ї навів жаху на російських тилах, розвернувся на південь і рушив через Мічурине у бік Тельманова (Бойківського). Але…
Того самого дня штурмовий загін 95-ї бригади вирушив з Гранітного, перетнув фронт в районі Староласпи, вибив залогу терористів у Сонцеві та рушив до райцентру Тельманове (Бойківське). Того ж дня Тельманове було взяте. Того ж дня штурмовий загін 23-го батальйону територіальної оборони, посилений ротною групою 17-ї від Маріуполя сунули на позиції терористів ДиРи біля Комінтернова (Пікуз) у напрямку на Новоазовськ. До перемоги було – дрючком кинути. Спільний удар штурмових загонів двох аеромобільних бригад з півночі, плюс – удар 23-го БТрО, РТГр 17-ї бригади та бату «Азов» від Маріуполя, плюс дії рейдової групи прикордонників в тилу у терористів – і Новоазовськ був би звільнений, після чого вся ділянка кордону від Тельманова до Азовського моря знову повернулася б під контроль України. Але…
Загонам десантників прийшов наказ повертатися на територію контрольовану Україною. У Мінську було підписано протокол про припинення вогню з 18.00 5 вересня. Складно сказати, що сталося – дуже схоже, що представники Росії (на зустрічі був присутній посол Росії Міхаіл Зурабов) реально злякалися появи у українців якихось невідомих резервів і усвідомили, що втрата Новоазовська – справа кількох годин. Це знову таки до питання – які сили ще здатна була виставити Москва не проводячи мобілізації, і не оголюючи Кавказ, Тиву та китайський кордон?
Того ж дня штурмові загони 95-ї і 79-ї аеромобільних бригад повернулися на терени контрольовані Україною, 95-а в районі Гранітного, 79-а в районі Староласпи. Завершився Рейд Помсти. Завершилася літня військова кампанія 2014 р. Почалася нова історія – війни після Мінська.
І ще. Маріуполь був врятований.
