Десь 74% американців, за останніми опитуваннями, не довіряють Дональду Трампу. В обіцянках понизити ціни на споживання та зменшити фіскальні навантаження. Це серйозний виклик правлінню бізнесмена-шоумена, популіста, закоханого в себе швидкостаріючого мачо перед встановленням контролю над Білим домом.
Криза навколо Трампа не лише не згасає. Навпаки. Вона має всі ознаки поволі перерости в пожежу, якщо йому не вдасться відновити довіру. Як у традиційних республіканців, так і прагматичних демократів.
Поки що Великий Дональд діє рівно в протилежному напрямку. Його наміри вигнати з Америки не лише нелегальних мігрантів, заборонивши, наприклад, робочі візи (Н1В), вже призвели до серйозного розколу його команди.
Ілон Маск виступив категорично проти, звинувативши Трампа в недалекоглядності. Разом із лідерами технологічних гігантів, які полюють по всьому світу за талановитими робочими та інженерами. І навіть нянями для своїх дітей з колишніх батьківщин. В більшості, як і Маск, вони всі іммігранти. На них і тримається безкінечний американський прогрес.
За спиною Трампа стала MAGA. Вони звинуватили його в обмані партії, яка мала замінити республіканську. Її лідер Стів Беннон тепер вимагає від нового президента виселки з Америки всіх мігрантів. Включно з сотнею тих, які обслуговують його маєток Мар-а-Лаго та інші гольф-клуби, вежі тощо.
Трамп зробив стратегічний вибір Ілоном Маском і командою техно інтелектуалів у спробі перезаснувати Америку і перевершити Джорджа Вашингтона і батьків її засновників. Відмовитись від цього він не зможе. Ніяк.
В жертву, найскоріше, буде принесена MAGA. Пізніше. Маск зняв в оренду віллу в Мар-а-Лаго і зручно всівся на вусі у Трампа. Як Андрій Борисович, він активно втручається у зовнішню політику, обзиваючи «дурнем» Шольца, підтримуючи й агітуючи за лівацьку й антиукраїнську «Альтернативу для Німеччини».
Вимагаючи відставки премʼєра Британії Кіра Стармера, знявши з порядку денного головну погрозу свого боса ввести драконівські санкції проти Китаю. Водночас Стармер заявив Трампу, що якщо «офіційні особи США продовжать підтримувати «Альтернативу для Німеччини» та британського політика Найджела Фараджа, це буде рівносильно оголошенню війни Європі».
Кіт Келлог скасував анонсовану поїздку до Києва. Не виключено, що цей напрямок не афішовано знаходиться в полі зору Ілона Маска. За різними даними, з початку війни він підтримує звʼязки з Путіним і всіляко демонструє неприязнь до Зеленського.
4 січня тривала зустріч премʼєрки Мелоні в Мар-а-Лаго свідчить про ще не визрілий, але загрозливий конфлікт «вже скоро лідера» Америки із Європою.
Загроза тарифних і інших торгових барʼєрів для ЄС, вимога платити в бюджет НАТО 5% ВВП і взяти на себе аж відповідальність за воєнно-фінансову допомогу Україні, страх перед зменшенням воєнної присутності американських військ з передовою зброєю, демонстративна ставка на дрібного угорського авантюриста, прямолінійно грубе втручання Маска у виборчі свободи європейців, створюють ситуацію хаосу.
Брюссель стулив вуста і мовчить. Путін атакує Європу, нападаючи на лінії звʼязку, енергетичну інфраструктуру, нарощуючи інформаційні й кібератаки. В активному «двіжі». Шольц хоче з ним, чи то поговорити, чи то зустрітися в Москві. Взявши перекладачами Меркель зі Шрьодером.
Король ще не голий. Але все може статися. Європейці з українцями скоріше не довіряють йому, аніж вірять в якесь диво його непередбачуваності й імператорської імпульсивності.
Якщо в народу, жертви російського геноциду, який Путін намагається винищити як етнос, 44,6% вірять у феномен Дональда Трампа, то французи довіряють йому лише на 16%. Британці – на 30%, а залюблені угорці – 37%.
Принаймні так стверджує центр «Нова Європа». Цим користається Путін. Він вважає Трампа ще більш боязливим і нерішучим, аніж обережного Байдена. Розраховуючи, вочевидь, на Маска і його війну з MAGA.
