21-й пакет санкцій, який мав би стати ударом по кремлівській економіці у липні, покликаний допомогти загострити економічну кризу на московії вже зараз, зіштовхується з безпрецедентним блокуванням, коли одразу 6 країн висловили заперечення: Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австрія та Португалія.
21-й пакет санкцій, який складається з 250 пунктів, мав би стати найбільшим пакетом індивідуальних санкцій.
Як пакет, який блокувався переважно Грецією ще 3 тижні тому через небажання Афін втрачати дохід від перевезення московської нафти, перетворився на публічний стоп-кран таких політичних монстрів, як Франція, Німеччина, Італія тощо?
До речі, про олігархів у національних політиках. Вето Афін обумовлено інтересом однієї людини — грецького мільярдера-судноплавника Георгія Прокопіу, для якого рішення ЄС перекривають торгівлю на крові з московією. Компанії Прокопіу, особливо Dynagas, забезпечують експорт для Кремля скрапленого газу, особливо з критичних арктичних портів.
Якщо попри вето Греції зберігався високий шанс подолати його колективним тиском ЄС (як, для прикладу, «злилась» Мальта), то така кількість заперечень від ще 5 країн створює передумови до взагалі відкликання розгляду 21-го пакета санкцій, що може стати найбільшою політичною поразкою європейської дипломатії.
Для блокування санкцій є об’єктивні причини, зокрема те, що його положення узгоджувались на тлі, на той момент, нормалізації ситуації довкола Ормузької протоки. На тлі кризи в Ормузькій протоці відбувається зрив наповнення сховищ газом на осінньо-зимовий період.
Але є й необ’єктивна причина — риба.
Риба вирішує все.
Тиждень тому на пресконференції після Foreign Affairs Council висока представниця європейської дипломатії Кая Каллас зробила цікаву заяву:
«Спочатку про рибу. Мушу сказати, що до того, як я обійняла цю посаду, я не знала, наскільки геополітичною є риба. Риба справді, справді, заважає всім важливим геополітичним процесам у світі», — іронічно заявила Каллас.
Для розуміння, у 21 пакеті санкцій був пункт про заборону європейським країнам купувати рибу в риболовецького флоту московії.
Через тиждень Німеччина висловила заперечення щодо заборони риби, «щоб підтримати власного переробника». До неї доєдналась Португалія.
А за нею Австрія знову притягнула ідею компенсації Райффайзенбанку, який сам винен, що не вийшов з московського ринку і тепер має заблоковані там активи.
А за Австрією потягнулась Франція та Італія, які вирішили, що заборона на видачу віз ЄС кремлівським солдатам, які служили на війні, занадто сильно вдарить по туристичному бізнесу, що просто смішно. Навіть якщо відкинути моральну складову, що це вбивці, то з урахуванням лише одного моменту: Париж відвідує до 50 млн туристів щорічно, і частка «військових туристів» з московії мізерно мала від туристичного потоку, щоб блокувати важливі санкції.
Тож питання: чи не схоже це на керований саботаж?
Ймовірно, так і є.
Існує конфлікт між Каєю Каллас та Урсулою ф-д Ляєн, яка хоче ліквідувати посаду Каї Каллас або значно обмежити фінансування і тим самим перебрати функції, і, власне, високої представниці європейської дипломатії Каллас, яка вбачає в президентці ЄК авторитарні замашки. Плюс я ще вбачаю конфлікт між «старою» та «новою» Європою через диспропорції представленості в ЄС.
Якщо ми подивимося на узгодження санкцій, то відповідає за нього в першу чергу Кая Каллас, і провал 21-го пакета — функціонально це її провал. Але якщо подивимося, через що цей провал набрав ефект лавини, то це неочікувана позиція Німеччини щодо московської риби, власне, чим і викликаний іронічний коментар Каллас про рибу.
Урсула ф-д Ляєн — представниця німецького політичного бомонду — від того, що вона є дочкою відомого німецького політика Ернеста Альбрехта до її політичного шляху разом із правлячою партією ХДС.
Тож дуже схоже на те, що липень — це час залаштункових ігор не тільки в українській політиці, а й у топєвропейській, де ЄК провокує або точніше дистанціюється від провалу Офісу Каллас, а потім Комісія підключить механізми, щоб рятувати ситуацію із санкціями і продемонструвати свою владу. І все це напередодні затвердження семирічного бюджету 2028–2034, де Урсула ф-д Ляєн просуває скорочення фінансування Європейської служби зовнішніх справ (EEAS), тобто для Каллас.
Плюс ізраїльський фактор. Каллас просуває в санкціях заборону торгівлі з незаконними поселеннями Ізраїлю на Західному березі. Ізраїль розірвав із Каллас відносини, але ф-д Ляєн за спиною Каллас веде окремі перемовини з Ізраїлем. Тож до «питання риби» додається фактор «німецької травми щодо Ізраїлю», де позицію Каллас підтримує більшість країн Європи, але вона контрастує з принципами німецької політики.
Тож пакет санкцій, який був спрямований у першу чергу проти Кремля, став заручником цілого ряду політичних ігор (а не тільки проблеми узгодження), які впливають на його узгодження.
Що треба знати Україні?
В якийсь момент Урсула ф-д Ляєн з Європейською Комісією прийде рятувати пакет санкцій (в чому і задум), щоб продемонструвати неспроможність Каллас. Виключать санкції проти Ізраїлю, натиснуть на кого треба і урочисто приймуть пакет, подолавши «політичний біль».
Але нестабільність і політичний цирк залишаться як мінімум до листопада, коли має бути затверджений семирічний бюджет ЄС, і зʼявиться відповідь, хто у конфлікті переміг: Урсула чи Кая.
ТГ Resurgam
