Є у Євгенія Шварца чудова п'єса-казка "Голий король". Сюжет, мабуть, відомий усім. Зрештою, львів'яни могли втішатися чудовою грою заньківчан у їхній версії цього спектаклю з прегарним перекладом Лесі Кічури.
Але мова нині не стільки про сценічні смаки, як про велику українську політику, що останнім часом мало чим відрізняється від дійств на театральному кону. Там, на Банковій, як у справжньому домі Мельпомени, і пристрасті вирують, але, здебільшого, награні і штучні, плетуться інтриги, хоч, здебільшого, дріб'язково-кар'єрні, і справжні наміри й плани часто прагнуть приховати за товстим шаром театрального гриму.
Там, на Печерських пагорбах, є, як і у Шварца, свій король (чи голий, - тут серед виборців ще панують дискусії), і свій "перший міністр", точніше – глава Офісу президента Андрій Єрмак. Мушу зауважити, що, попри значну різницю в натурах театрального персонажа і реального Зе!Канцеляриста, є у них спільна риса. Обоє – патологічні брехуни. І якщо з шварцівського "першого міністра" ми можемо щиро кепкувати, то коли мова про Єрмака-посадовця, то, погодьтеся, не до сміху.
Маємо шокуючу ситуацію: спочатку агент НАБУ Євген Шевченко (цілком реальна, не літературна особа), відтак визнаний журналіст, головний редактор сайту Цензор.нет Юрій Бутусов повідомляють суспільству про безпрецедентний факт на межі державної зради. Хтось "злив" росіянам деталі секретної операції ГУР Міноборони, СБУ та Департаменту з військових злочинів Офісу генпрокурора, метою якої було затримання терористів з ВПК "Ваґнер". Серед потенційних заарештованих – справді "знакові" фігури – учасники збиття "Боїнга" МН-17, знищення Іл-76 в Луганському аеропорту та АН-26 поблизу Луганська.
Про таємну розробку вітчизняних спецслужб знало дуже обмежене коло осіб, серед яких – увага! – учасники наради в Офісі президента. Їх небагато: начальник ГУР МО Василь Бурба, перший заступник голови СБУ Руслан Баранецький, голова Офісу президента Андрій Єрмак, перший заступник секретаря РНБО - глава комітету з розвідки Руслан Демченко, заступник голови ОП з питань оборони Роман Машовець, секретар президента Марія Левченко. І лише один з них – "перший міністр" – наполіг на відтермінуванні операції, зуживши для цього доволі сумнівні аргументи. Принаймні, на непереконливості тез глави Офісу наполягали фахівці, зокрема Бурба та Баранецький. Вони заявили, що операція пов'язана з затриманням терористів, які перебували в розшуку в Україні, і становлять інтерес для правосуддя Нідерландів, а це не пов'язане ні з планованим перемир'ям, ні з переговорами у рамках Мінської ТГК.
Операцію відклали, бо Єрмака підтримав Зеленський. А далі ви знаєте…
Коли історія зради вилізла, мов шило з мішка, а опосередкованими її свідченнями стало алярмове звільнення Василя Бурби і безстрокова відпустка Руслана Баранецького, Єрмак не знайшов нічого ліпшого, як звинуватити призвідців скандалу у "поширенні російських фейків". Мовляв, інформацію про навмисну пастку для "ваґнерівців", влаштовану українськими спецслужбами, оприлюднила "Комсомольськая правда" ще 6 серпня, а тепер недоброзичливці хочуть кинуті тінь на репутацію найвищого керівництва країни.
Я розумію, що Єрмак обрав найкращий варіант захисту із всіх можливих. Але, на жаль, "КП" цього разу, як виглядає, не плодила притаманних їй пропагандистських фейків. Бо наводить конкретні докази того, що спецоперація таки планувалася. По-друге, відмовившись коментувати дії українських спецслужб, Єрмак вдало обійшов відповідь на запитання: а чи була нарада в Офісі президента? Єрмак також заперечив, що саме він вимагав відтермінувати заплановане, а також знизав плечима, мовляв, нічого не чув про пропозицію Василя Бурби пройти поліграф. Остання обставина дивна, з огляду на те, що ОПУ постійно моніторить інформаційний простір, і новини про шефа його підлеглі тут же поклали б йому на стіл.
Не пам'ятаю хто, але якось влучно висловився: "Заперечення – найнепомітніший вид зради". Хоча у випадку Єрмака та його доволі плутаних заперечень, не помітити його заангажованості важко. Я не буду докладно переказувати "кредитну історію" чинного очільника ОПУ, яка свідчать про його ймовірну співпрацю зі спецслужбами РФ. Ці речі давно не є таємницею. Як, зрештою, сюжет з відносно недавніми свідченнями під присягою тимчасового повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора Конгресу. Дипломат відверто назвав речі своїми іменами: позиція Єрмака повністю збігається з кремлівськими тезами. Зокрема, про так званий "громадський конфлікт" на Донбасі.
Зрештою, всі пам'ятають, як "патологічний брехун" розповідав колишньому спеціальному представникові Державного департаменту США з питань України Куртові Волкеру і тому ж таки Вільяму Тейлору про "загиблого на Донбасі" брата, показуючи фото Дениса, що відтак став головним фігурантом записів про корупційну торгівлю посадами в ОПУ. Брехав з цілком певною метою: аби виправдати фізіологічну ненависть нової команди до п'ятого президента України Петра Порошенка. Щоб не відповідати на дошкульні запитання про цю історію, Єрмак, - переконує публіцист Андрєй Піонтковскій, - навіть відмовився від онлайн конференції з впливовими представниками Atlantic Council.
Те, що Єрмак й цього разу спробує "заговорити" проблему, не викликає жодного сумніву. У країні "Зе!", як у Шварца, "квіти у саду пудрять, котів голять, залишаючи тільки бакенбарди і кутасик на хвості. І всім цим не можна нехтувати – інакше загине держава".
Тільки видається, що час, коли Єрмаку доведеться відповісти по суті, таки прийде. І "перший міністр" неодмінно переведе стрілки на короля. Чи передбачає "його величність" таку перспективу?
