Презентував дослідження, зроблене групою авторів на замовлення видання Ділова Столиця «Ділова столиця» про економічний, демографічний, соціальний та політичний аспекти життя ворога.
Якщо коротко::
- стабільність макроекономічних показників буде триматися на частковому використанні фонду національного благополуччя ( мінімум 1,3 -1,5 трлн рублів із приблизно 4,5-4,7 трлн, які там накопичені) та на знеціненні рубля. Простіше кажучи, за макростабільність заплатять росіяни погіршенням свого життя. Зараз 43% росіян говорить, що їхній рівень життя погіршився. На середину - другу третину року таких буде до 50%. Чи є це критичним? Поки сказати складно, але можемо допустити, що незадоволення владою і бажання завершити війну буде різко наростати ближче до кінця 2024 року (якщо не буде гучних перемог). В той же час, посилення інтенсивності нарощування ВПК в ущерб іншим галузям призведе до колапсу в цілому ряді цих самих галузей з усіма відповідними наслідками для економіки і соціалки.
- Якщо інтенсивність боїв буде такою, як в цьому році (втрати в районі 15 тис на місяць), Путіну не потрібна буде мобілізація. В той же час, наприкінці 2024-2025 роках, метод вербовки по бідним регіонах контрактників буде різко ускладненим. Бажаючих буде мінімум і єдиний резерв (без оголошення мобілізації) - 100% переведення строковиків в контрактники.
- Росія не стала васалом Китаю, як багато хто в нас про це говорить. Росії потрібно приблизно два роки для того, щоб стати технологічно залежною від Китаю в, так званих, галузях економіки 21 століття. В той же час, Китаю не потрібен розвал Росії, а потрібна слабка Росія зі зрозумілим керівництвом. Україна потрібна для Китаю і обовʼязково з виходом до Чорного моря. Щоб зістрибнути з китайської голки технологій у Путіна є рік півтора, далі це буде зробити значно складніше, хоча, навіть у випадку ще більшої технологічної залежності, це не означатиме, що Росія стає васалом Китаю. Якщо Китай не почне гру по заміні Путіна.
- Вибори Путіна - це вибори довічного імператора зі зміною правил гри. Тепер, «модель Березовського», коли знищувалися опоненти» перетворюється на «модель Пригожина», коли знищується будь-хто, кого запідозрили в нелояльності. Це не значить, що убʼють всіх і почнеться терор, але понятійне право розправитися з будь-ким, Путін бере собі. Страх бути знищеним лише за невелику нелояльність чи самостійність - стає головним рушієм для співіснування еліт.
- Головна війна еліт більше не працює в логіці транзиту влади, а працює виключно в логіці створення «посад(и)» сірого(их) кардинала(їв). Модель майбутнього управління Росією має два полюси. Перший - неоандроповщина (проект Партушева-Чемезова), коли невеличка група людей в центрі, через силові структури управляє країною. Другий - модель Кірієнка, яка передбачає створення балансу між силовиками та не силовиками у вигляді створення КПРС-2 на базі «Єдиної Росії». Судячи з усього, буде обрано гібридна модель, де 70-80% буде віддано силовикам. Але за будь-яких обставин, Росія в 2024 році буде остаточно переходити на рейки страху і доносів на фоні поступового закриття зовнішнього світу від населення.
- Чи готова Росія до затяжної війни? І так, і ні. Путіну, виходячи з усього вищесказаного, вигідно було б піти на переговори в 2024 році. Теоретично, в другій половині року існує імовіірне вікно можливостей для переговорів. І тут треба розуміти, що переговори, можуть бути вигідні і нашим ключовим союзникам. Правда, вірогідність такого сценарію, складає 50 на 50.
