Парламентські вибори у Молдові 28 вересня 2025 року стали історичним політичним випробуванням країни та випробуванням її курсу між європейською інтеграцією і впливом росії. За результатами повного підрахунку голосів, 100% протоколів, проєвропейська партія “Дія і солідарність” президентки Маї Санду здобула впевнену перемогу, набравши понад 50% голосів виборців і отримавши 55 з 101 мандату. Це забезпечує партії монобільшість в парламенті, що є унікальним явищем для Молдови, де раніше влада була розділена між кількома коаліціями. Проросійський “Патріотичний блок” екс-президента Ігоря Додона посів друге місце з приблизно 26% голосів, зі значною підтримкою у регіонах Гагаузії, Придністров’я і північних районах країни. Діаспора відіграла важливу роль, віддавши «Дія і солідарність» 78,61% своїх голосів, що склало 27,56% загального результату партії.
Виборчий процес цього року проходив у напруженій атмосфері великої політичної конкуренції та серйозного зовнішнього тиску. Влада Молдови, зокрема прем’єр-міністр Дорін Речан, відкрито звинуватила росію у масштабному втручанні, яке мало на меті дискредитацію і зрив європейського курсу країни. За даними розслідувань і повідомлень, Кремль розробив багаторівневу стратегію втручання, яка включала нелегальне фінансування проросійських сил через кримінальні мережі, підкуп виборців, кібератаки, дезінформаційні кампанії в соцмережах, тиск і шантаж чиновників, а також вербування молдовської діаспори у росії і країнах ЄС для голосування. Йшлося й про підготовку протестів та масових заворушень, а також про блокування 443 TikTok-каналів, через які поширювалася проросійська пропаганда.
ОБСЄ розгорнув місію спостереження з довгостроковими та короткостроковими спостерігачами, ця місія працювала задовго до дня голосування й планувала оприлюднити попередні висновки, що надало процедурі міжнародну прозорість і означало, що ключові інциденти документуватимуться. В день голосування та напередодні зафіксовано: повідомлення про мінування дільниць у країнах діаспори, кібератаки на держресурси, затримання груп, що ніби-то готували масові заворушення, за повідомленнями – затримано близько 70 осіб з.
Влада посилила охорону виборчих комісій і центрів підрахунку, і незважаючи на ці загрози, порядок на більшості дільниць зберігся й голосування відбулося. Центральна виборча комісія працювала у звичайному режимі, уряд і міжнародні місії, хоч і частково, проте контролювали дотримання процедур. Велику роль зіграли діаспора та голосування за кордоном, понад чверть мільйона виборців за кордоном, що підвищило явку і, за оцінками багатьох аналітиків, сприяло проєвропейським силам. Міжнародні ЗМІ й організації звертали увагу на «гібридний» характер впливів – поєднання класичної підкупної тактики, кіберопосередкованих атак і медіа-дезінформації, соцмережі, телеканали, ботоферми. Але повідомлень про масові фальсифікації на самому підрахунку не було у ключових західних джерелах, разом з тим і офіційні результати були оприлюднені й підтверджені.
Ще варто зазначити, що був помітний розрив у доступі до голосування між різними країнами, у росії було відкрито дуже мало дільниць, лише декілька, тож проголосували лише тисячі людей, тоді як у сусідніх країнах ЄС десятки тисяч. І тому Кремль відреагував різкими заявами, звинувативши Кишинів у «позбавленні виборців можливості голосувати». Це спричинило дипломатичну дискусію про легітимність та охоплення голосування за кордоном. Також варто зазначити, що у передвиборчий період частина політичних сил, пов’язаних із проросійським табором, стикалася з дискваліфікаціями або обмеженнями, були проведені судові розслідування щодо фінансування, а також юридичні кроки проти окремих лідерів. Це знизило їхній потенціал мобілізації, хоча сама кампанія залишалась інтенсивною.
Попри масштабність зусиль Кремля, втручання росії не досягло ключової мети – усунення президентки Санду і проросійських суперечок від влади. Механізми, які Москва використовувала у попередні роки, а саме фінансування проросійських партій, медіа-кампанії, використання релігійних і проросійських мереж, були частково відсічені – як через юридичні дії проти конкретних осіб і структур, так і через активну роботу проєвропейських сил із мобілізації виборців. Кампанії впливу потерпіли від того, що мобілізований електорат міг бачити явні загрози , починаючи від кібератаки, і до спроби дестабілізації, частково це допомогло збільшити прихильність довкола проєвропейської платформи реформ і безпеки.
Також вирішальну роль зіграло те, що у країнах ЄС діаспора масово голосувала за проєвропейський курс, а у росії ж голосування було фактично ускладнене через обмеження дільниць, через що сприятливе для Москви голосування там значно зменшилося. У сумі це серйозно підірвало очікуваний проросійський бонус.
І цікавий факт: за даними західних ЗМІ і спостерігачів, чим більш явно виглядали спроби зовнішнього впливу, тим сильніше вони навпаки підштовхували частину виборців до підтримки партій, які декларують європейську інтеграцію як захист від російської агресії чи втручання. Це класичний зворотний ефект для країни, що бореться за демократичні інститути. Тобто ситуація наступна:
– Кремлю не вдалося зламати тренд на європейську інтеграцію, проєвропейська партія отримала понад 50% голосів і змогла закріпити курс на зближення з ЄС.
– Не спрацював вплив діаспори в росії через обмежену кількість дільниць значення російського сегмента виборців було маргіналізовано, і Кремль це публічно прокоментував, але факту повернення проросійського курсу не відбулося.
– І на кінець не реалізувався сценарій масової дестабілізації, хоча були спроби затримання, провокації, бомбі- повідомлення, масштабних заворушень не сталося, в результаті план зміщення легітимного результату провалився.
Отже, влада Молдови все ж змогла ефективно блокувати кібератаки та дезінформацію, а міжнародне коло партнерів надало критичну підтримку, таким чином, вибори увійшли в історію як поразка російських потуг впливу і продемонструвала бажання Молдови рухатись у про-європейському векторі.
Перемога проєвропейської партії в Молдові має велике значення для України, зважаючи на спільні виклики в регіоні, пов’язані з російською агресією. Молдова й Україна перебувають у складній геополітичній зоні, де росія прагне реваншу і дестабілізації. Перемога проєвропейського уряду означає більшу готовність Кишинева до тіснішої координації з Києвом щодо безпеки, як прикордонний контроль, обмін розвідданими, так і спільні заходи проти мереж інформаційного впливу й диверсійних загроз.
Це логічно в умовах спільного виклику, в нашому випадку, агресії росії у регіоні. Реакції європейських лідерів регіону вже відображали схвальні нотки на адресу проєвропейського результату.
Очевидно, що проєвропейський уряд швидше шукатиме диверсифікацію енергопостачання й зменшення залежності від російських ланцюгів , це, в свою чергу, може дати простір для співпраці з Україною у транспортуванні енергії, газовому переобладнанні або сумісних проєктах. Підсумок виборів у Молдові підсилює дипломатичну коаліцію країн Східної Європи, що підтримують Україну, зрозуміло , тісніша співпраця означає більше платформ для консолідації санкційного та політичного тиску на Москву у питаннях регіональної безпеки.
Але, нажаль, попри перемогу, у Молдови зберігаються внутрішні проблеми, такі як корупція, економічні труднощі, соціальна нерівність, і це означає, що Україна та партнери можуть стати ключовими союзниками у проєктах допомоги, але разом з тим, фінансові та політичні зобов’язання створять тиск на українську дипломатію в частині пріоритизації ресурсів.
Очевидно, що Кремль буде намагатись дискредитувати результати виборів, це почалось вже, Кремль звинуватив Кишинів у «позбавленні прав» молдовських громадян, що проживають у рф через обмеження дільниць, і поставив під сумнів легітимність голосування в частині діаспори. Це звичний для Москви прийом – використання теми «захисту співвітчизників» для дискредитації результатів. Також велика ймовірність, що російські медіа і проксіструктури будуть фокусуватися на повідомленнях про нібито порушення, підтасовки, «утиски» проросійських сил і т.п., аби зберегти легітимність проросійських проєктів у внутрішній аудиторії та серед зовнішніх партнерів. Частина з цих наративів вже була присутня й до виборів.
Отже, вибори у Молдові 2025 року стали вирішальним кроком у відстоюванні європейського вектору країни і демотивували російські спроби дестабілізації. Практика боротьби проти масштабної зовнішньої агресії на виборах показала важливість стійкості інституцій, міжнародної підтримки і свідомості громадян, що мають великий вплив на стабільність у Східній Європі загалом. Перемога партії Маї Санду не лише посилює проєвропейські перспективи Молдови, але й стимулює регіональну співпрацю з Україною проти кремлівської гібридної війни.
