Коли Ірина Верещук запускала шатли на Чонгарі, виконуючи злочинний наказ Зеленського, вона відкривала дорогу ворогові.
У тому числі й для геноциду мешканців українського міста Олешки.
Місто було віддано ворогові без бою 24 лютого 2022 року. Ворог пройшов близько 100 км від адміністративного кордону з Кримом до Олешок за кілька годин, не зустрічаючи опору.
У місті не було ані військових частин, ані тероборони. Поліція, СБУ спішно покинули місто.
Залишився мер Євген Рищук, який категорично відмовився співпрацювати з окупантами. У перші місяці окупації він публічно координував роботу комунальних служб під українськими прапорами та наголошував, що Олешки — це Україна.
Назва «Олешки» пов'язана з давнішим поселенням Олешшя та Олешківською Січчю, яка існувала тут у XVIII столітті.
Однак у 1928 році радянська влада перейменувала містечко на Цюрупинське на честь радянського діяча, одного з ідеологів Голодомору Олександра Цюрупи, який народився тут.
Під час німецької окупації назву Олешки повернули, однак після 1956 року місто знову стало Цюрупинськом.
Історичну назву місту повернули у 2016 році.
Олешківська Січ була невеликим поселенням, оточеним валами та ровами. Тут були брама, редути, житла, церква Покрови Пресвятої Богородиці, цвинтар і криниця. Її розташування серед води та дерев давало змогу здійснювати швидкі походи.
У 1728 році, коли більшість козаків вирушила в похід, на Січ напали козаки із Самар разом із російськими військами. Вони вбили тих, хто залишалися в поселенні, та зруйнували Січ. Це було гостре протистояння між запорожцями Олешківської Січі та гетьманськими козаками разом із російськими військами.
Після повернення козаки переселилися до Кам'янської Січі.
Варвари, які знищили Олешківську Січ у 1728 році, повернулися у 2022 році.
З Олешками пов'язана біографія одного з найвідоміших українських драматургів XX століття Миколи Куліша. Він народився в Чаплинці, однак в Олешках навчався у міському училищі, робив перші творчі кроки та написав свою першу п'єсу «На рыбной ловле», яку згодом переробив у твір «Отак і загинув Гуска».
Ще одне ім'я, тісно пов'язане з Олешками, — художниця Поліна Райко. Вона народилася в місті у 1928 році та прожила там усе життя. Художньої освіти Райко не мала і почала займатися творчістю в 69 років. Вона розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани та гаражні ворота, створивши унікальний світ наївного мистецтва.
Будинок Райко став частиною української культурної спадщини.
Однак у червні 2023 року будинок постраждав через підрив Каховської ГЕС. Наступного дня після руйнування греблі будинок опинився під водою.
Російські варвари нищать все на своєму шляху.
Запам'ятайте, росіяни, Олешки українське місто, а не ваші Алешки!
