Колись упродовж тривалого час підтримував контакт з українським екномістом Олександром Пасхавером.
Мені було цікаво зрозуміти, як старі київські інтелектуальні еліти сприйняли українізацію міста. Пан Олександр на прикладі свого екс-знайомого і певний час навіть друга Михайла Погребінського (колишнього політтехнолога Януковича, а нині держзрадника в розшуку) пояснив мені, як частина старих еліт була відсторонена, чи навіть самовідсторонена від впливу на країну і місто.
Чи хотів Погребінський Києва під прямим контролем Москви? Жодним чином. Він марив руским самоврядним Києвом. Такої собі ліберальнішої і демократичної версії Москви. Саме тому концепт “руского миру” для нього був таким зручним. Це, мовляв, освічена мала Греція, яка своїм демократизмом, освітою і традиціями “запиляє” московську дикість.
Яким був головним тригерним конфліктом, який штовхнув частину старих київських еліт спершу відкинути розвиток країни, а потім вже і прямо працювати на росію? А він був простим.
Погребінський і йому подібні казали: ви тільки гляньте на цих неосвіченних сільських нових киян, що вони роблять з містом. Вони нічого не читають, вони нічого не знають, вони нічого не вміють!
На що пан Олександр зі звичною йому метафоричністю відповідав: коли я був підлітком, моя прабабка казала, що “вальс ще куди не куди, а от танго то чиста порнографія. Тоді я зрозумів, що прийде такий час, що у мене будуть цілі лакуни, де я вже не зможу зрозуміти молодь в силу їх інакшого досвіду. І мені доведеться смиренно прийняти цей факт, чудово розуміючи, що майбутнє мені вже не належить, воно належить молодшим за мене і тому я покладусь на їх розуміння і рішення до чого б це не привело.
І далі він продовжував: ти, пане Погребінський, йдеш проти історії і це призведе тебе до катастрофи. Молоді українці є пасіонарною силою, якій належить майбутнє. Як і кожна пасіонарна молода сила вони менш досвічені, менше розуміють, але ти маєш набратися терпіння і, коли тебе попросять, пояснити, допомогти, поділитися твоїми знаннями. “Неосвіченність” поганий аргумент, бо кожна молода сила є такою в історії, потрібно багато-багато часу і вони накопичать все, чого їм бракує.
Погребінський не послухав. І платить. І ще більше за це заплатить у майбутньому.
До чого це я? До того, що все це “українці заслужили”, “вони невдячні”, “зараз маладьож нічого не розуміє” теж грунтується на цій образі. Те, що ми спостерігаємо у текстах деяких “досвічених” аля Покальчука чи Толкачова, грунтується по-суті на тому самому “маладьож не та, нічо не розуміє, не той тепер Миргород і тд”.
Насмілюсь припустити, що ми спостерагаємо маніфестацію зміни поколінь, частина старших бунтує. По-суті, бунтує проти плину часу та свого місця в історії, це протест проти змни лідерства і вмирання. Смирення і терпіння - ось чесноти, які допоможуть справитися. І все буде. Великою ціною, але хіба колись було інакше?
