З партії "Голос" вийшли депутати Устинова, Юрчишин, Бобровська та Стефанишина. Анонсують вихід іншиїх депутатів. Причину нардепи пояснюють просто - узурпація влади у "Голосі" Кірою Рудик і компанією.
Я віщую тотальне ниття білих пальто, мовляв, "перспективна політична сила гине". У зв'язку з цим можу привітати білих пальто - от це єдиний реальний фінал для жаданих ними партій нових облич. Бо "Голос" - ідеальний приклад нових облич, якогось іншого просто вже не буде.
Що сталося в "Голосі"? По-перше, це абсолютно штучний проект створений під лівацько-популістичними гаслами на кшталт "проти всьгого поганого за все гарне". Я опускаю питання хто фінансував "Голос" (свічку не тримав), але уявляю в які кошти обходиться існування партії, і знаю що інвестори люблять аби такі проекти "відбивалися". Що "Голос" існує виключно на донати прибічників і пожертви "небайдужого бізнесу" розкажіть комусь іншому - НЕ ВІРЮ.
Як всі інші партії в Україні "Голос" створювався навколо лідера - Святослава Вакарчука. Те, що Вакарчук - керівник просто ніякий, говорилося давно, але шанувальники нових облич нам розповідали, що те добре, бо "Голос" стане справжнім ідеологічним проектом. А чим став "Голос"?
Він став ареною для битви, яка відбувається у всіх нових партіях, які отримали якісь гроші і вплив - війна між романтикам и і прагматиками. Романтики займалися рекламуванням себе-коханих. Прагматики - міркували про майбутнє і розуміли, що треба "працювати зі спонсорами".
Вакарчук цей конфлікт вирішувати не став - він звалив. Конфлікт вирвався на поверхню у вигляді перепалки групи Юрчишина (умовно) і групи Рудик. Рудик - прагматик. Вона будує партію і думає про майбутнє партії. Звісно вона будує лідерську партію, де лідером бути мусить вона сама. Інші партії в Україні існувати не можуть.
Звісно Рудик увійшла в конфлікт з романтиками. І позаяк романтики гарно уміють тільки просторікувати і нюнити, нині романтики програють - на з'їзді їх буде фіг та нефіг. Їхній демонстративний вихід з "Голосу" - наслідок.
Але. Вийшовши з "Голосу" романтики топлять прагматиків. Бо для більшості українців Рудик - ніхто і звати ніяк. Українці знають Вакарчука, знають Притулу, знають шабуністку Устинову. Рудик просто не витримає конкуренції з іншим проектом, що працює на тому самому полі, не має жодного внутрішнього конфлікту, натомість має чіткі ідеї і харизматичного лідера - з "Європейською Солідарністю" Порошенка.
І не тільки з нею. Я переконаний, що головним ворогом "Голосу" Рудик зараз буде не ЄвроСолідарність, а проект який зараз заходяться клепати Юрчишин, Устинова, Притула і подібні. Бо саме він для "Голосу" Рудик буде вироком.
А позаяк в руках Рудик наразі реальних ресурсів більше ніж у романтиків з "Голосу", майбутнє очевидне. Обидві частини "Голосу" одне одного анігілюють. Наступні вибори зроблять їх минулим.
І це не тому, що якийсь злий замисел. Це тому що за Говардом Лавкрафтом: "Гріх це намагатися взяти штурмом небеса". Сама природа нинішьної української культури і політики така, що будь-які нові обличча приречені виродитися в "Голос" та розсипатися.
Єдині "нові обличчя" які зараз мають шанс на успіх, це політсили уже існуючих чиновників і політиків - таких якими були Ющенко, Тимошенко, Янукович та Кінах за Кучми. Нові-старі облаччя... Але й вони шанси матимуть лише в разі розбудови лідерського проекту. Інакше - ніяк.
Рано чи пізно білі пальто самі побачать це. Тони згризених ліктів я вже віщую. Але мені їх не шкода. Платити в житті треба за все, а бути дурником - надто дороге задоволення.
Навіть якщо твоє пальто - біле.
