Я, мабуть, той самий "порохобот", який винуватий у всіх бідах України. Досить спокійний "порохобот". Бо поки НЕ порохоботи завзято "об'єднували" країну з 2014-го, продовжували вести бізнес з росіянами, їздили в окупований Крим, гальмували реформи, бо їм щось було некомфортно, реготали над невдалими та огидними жартами над Україною (велосипед чого вартий?) - мабуть, я в цей час своїм існуванням та своєю позицією руйнувала державу. Помаранчевою стрічкою під час революції, небайдужістю до виборів, огидою до росіян, ще коли це не було мейнстримом. Книгу про війну я видала влітку 2021-го, до повномасштабного вторгнення, а писала її два роки - тобто те, що не було байдуже, зрозуміло.
Ось так просто, виявляється, можна відрізати минуле від сьогодення, почавши відлік війни лише 500 днів тому. Ось тобі нові ветерани, ось тобі нові герої, ось тобі правильні журналісти та блогери, ось тобі правильні волонтери... Ось тобі правильні ефіри в телемарафоні, сповнені вчорашніми байдужими людьми, більшість з яких забула, а що ж вона робила кілька років війни до цього.
"Вєрнітє наших пацанов..." - Пафосно кричали люди, які здали території.
"Ми тобі не дорогенькі!", - Малювались журналісти, які додали шкоди країні, яка обороняється з 2014-го.
Сьогодні всі вони правильні і потрібні, лише вони. Бо перегорнута сторінка історії. Бо склепані нові бюджети. Бо офіси влади мають дуже смачні пропозиції для тих, хто згадав про війну лише тоді, коли почали бомбити всю Україну.
Сьогодні в Україні два світи - чесний, той, який на фронті. На який йдуть і за повісткою, і добровільно, а тому зрозуміло, що люди керуються чимось більшим, ніж примітивні шкірні інтереси, еге ж? І є світ політтехнологій. Вони обидва, ці світи, існують паралельно, одночасно. Поки одні гинуть - інші старанно вибудовують своє політичне майбутнє, бажано довічне і комфортне. А ми, "порохоботи", просто плутаємося під ногами, заважаючи людям жити.
І могло би бути байдуже на чужу думку, бо ти ж робиш все правильно, - якби не було чіткого усвідомлення, що за провали та програші вину покладуть на тебе, "порохобота". А перемоги - ну, це як за часів Сталіна.
Ви зрозуміли.
З Харкова, з повагою до своїх - до того першого, чесного світу.
Фото теж зробила в Харкові. У кого чим вона, ця торба, наповнена - на тому й грунтується його позиція.
