Італійський прем‘єр Драґі стверджує, що «майже всі великі країни ЄС проти надання Україні статусу кандидата». На перший погляд це видається парадоксом, враховуючи загальний ентузіазм союзників із цього приводу на початку війни й тим паче, на тлі фактичного надання нам головних бенефітів від членства - як-от безвіз та скасування митних обмежень. Насправді ж, маємо абсолютно закономірний хід справ.
Як на мене, існує дві головні причини такої рішучої зміни позиції. Перша - результат публічних виступів Зеленського, зокрема, перед зарубіжними парламентами. Нічим не обґрунтована дилетантська вимогливість, безтактність на рівні хамства, хронічне порушення дипломатичного етикету - це не ті приниження, котрі партнери проковтнуть від керівника країни, що отримує абсолютно безпрецедентну підтримку, при тому, що сама взірцем альтруїстичності й готовності допомагати іншим жертвам агресії ніколи не була. Нехай очільники західних країн і не можуть сьогодні, враховуючи складну ситуацію, говорити про це вголос, але між собою, не сумнівайтеся, давно все вирішили. До речі, я особисто читав відгук одного зарубіжного парламентаря після виступу Зеленського: «будемо підтримувати не зважаючи на промову».
Головною ж причиною зміни позиції партнерів, я впевнений, є висновок, що Україна, в особі нинішньої влади, не є країною з усталеною демократією, котрій можна швидко й без застережень дати місце в клубі обраних. Схоже, наступ на демократію, котрий веде Зеленський (обмеження свободи слова, нехтування верховенством права, утиски опозиції та руйнування інституцій) не пройшов повз увагу наших партнерів.
Тому, процес вступу до ЄС буде значно довшим, складнішим і не безумовним, як це здавалося пару місяців тому.
І знаєте що? Я це повністю підтримую
