Недавно я згадав Геллнера і його слова про високу культуру нації, яка схожа на сад. І про те, що такому саду потрібен добрий садівник.
Мене вже років 15 ваблять книги з історії націй.
Але ще довше - я опікувався кущами, квітами, декоративними травами у власному саду.
Вони були "моїм маленьким народцем", який має бути вчасно напоєний і доглянутий, щоб радувати і заспокоювати красою стривожене серце.
Тож, може, поради із садівництва стануть у нагоді тим, хто замислюється над тим, якою має бути висока національна культура?
Отже
***
Почну із слів одного мудреця, що кожен сад - є втіленням людської пам'яті про Сад Едемський, надії повернутися туди після закінчення
земного життя. Сад - це ідеальне місце на землі.
***
Звідки взялася культура садівництва в Україні? Вважалося, що традиція пішла з сільських садочків "біля хати".
Але виявилося - ні.
Стиль "сільського сада", де мирно уживаються городина і квіти, прийшов до нас з Німеччини.
А перші українськи сади були монастирськими.
Пам'ятаєте про Едем?
***
Багатьох спонукають до занять садівництвом зелені й уквітчані ланшафти дикої природи - лісові галявини, альпійські і заливні луки. Так і кортить перенести всю цю красу поближче до своїх вікон.
Але не варто висмикувати рослини з природи. Народжені на волі, у рідному біоценозі, вони навряд чи виживуть в окультуреному середовищі. Їм не вистачатиме сонця й вітру, вони страждатимуть від хвороб і шкідників, переносниками яких є їх родичі, вирощені на фермах.
Та й на фоні іноземних екзотів дикі гладіолуси й смілки матимуть бляклий вигляд.
Той, хто намагався виростити едельвейси у себе на клумбі, мене зрозуміє.
***
Але для шанувальників автентики за допомогою селекції виведені квіти, дуже схожі на природні. Утім - це сорти, замасковані під видові рослини і призначені для садових альпінаріїв, аренаріїв чи штучних боліт.
Саме ними ми захоплюємося у "природних куточках" європейських міст: "І як ці європейці спромоглися зберегти у містах природний ландшафт!?"
***
Кожен, хто отримав в спадок старий сад, намагається осучаснити його, миттєво зробити наповненим і різнобарвним.
Але яскраві однорічники швидко відквітнуть і сад матиме неохайний і занедбаний вигляд.
Модні швидкорослі ліани, дерева і повзучі багаторічники, рано чи пізно вийдуть з-під контролю, задушать делікатніші рослинки і перетворять сад на неохайні хащі.
Тож не поспішайте
***
Треба змиритися з тим, що за умілого планування ваш сад років десять здаватиметься пусткою, а справжнім Садом стане лише років через 40.
Треба навчитися чекати.
***
Залиште у спокої старі дерева. Не викорчовуйте в гонитві за новим все, що було в саду до вас.
Старі, товсті і чудернацьки покручені стовбури старожилів й становлять справжню цінність саду, а не модні одноденки.
***
Не забуваймо: рослини в саду - це живі істоти. Їх не причешеш під одну гребінку.
Спроби привчити культури з дощових карпатських лісів жити в умовах степової зони приречені на фіаско.
В найкращому випадку їх повільне помирання розтягнеться на кілька років.
***
Регулярні монопосадки однієї культури - це не сад.
Це - плантація. Вона може викликати естетичні почуття хіба що у любителів марширувати строєм.
Монопосадки - ще й розплідники хвороб рослин. Врятує сад від них тільки роз маїття форм рослинного життя.
***
А ви знали, що багато видів рослин рясніше квітують, потрапивши в несприятливі умови - коли бракує поживних речовин у грунті і вологи?
Перегодовані ж можуть жирувати, і не розквітнути зовсім. Їм і так добре.
***
Садівник має бути арбітром. Не давати одним, більш агресивним видам тиснути на слабших. Контролювати самосів набільш експансивних, аби вони не перетворилися на злісні бур'яни.
***
Не варто перевантажувати сад видами і сортами. Сад - не колекція.
Жага до накопичення, притаманна молодим садівникам, може легко перетворити сад на ярмарок марнославства..
***
Досвідчений садівник не боїться запрошувати до свого саду екзотичних гостей з інших континентів. У природному лісі вони - інвазиви. У саду
вони - бажані знаменитості.
Виростити екзотичні рослини не кожному під силу. А органічно вписати їх у сад - і поготів.
Дивовижні, розкішні екзоти, власне, й роблять сад по-справжньому Райським.
***
Не забуваймо, що більшість квітів, які ми вважаємо своїм "культурним кодом" - є інородцями.
"Рідні" для нас соняхи приїхали з півдня Північної Америки. Батьківщина чорнобривців, тих, що "посіяла мати" - Нікарагуа і Мексика. А мальви, символ любові до рідної землі і батьківської хати, ведуть свій родовід з Центральної Азії. Ото ж чужого не цураймося...
***
Довершеності саду додають рослини, які уміють бути красивими не тільки в цвітінні, а й після нього. Тож обирайте такі, що весь свій вік зберігають пружний тургор і красивий габітус ( що це таке, можна з'ясувати у Вікіпедії).
***
До речі, бур'ян - це квітка, яка просто виросла не на своєму місці. Тож не виполюйте його повсюдно, бо сад матиме занадто штучний вигляд.
Таємні куточки з деревієм, кульбабю, подорожником, синяком чи реп'яхом стануть прихистком для корисних комах. А їхні квіти - запасом нектару для бджіл.
***
Бути садівником- це не стояти в святковому одязі посеред клумби, роздаючи вказівки кущам - в який бік рости, а квітам - у який час квітнути.
Бути садівником - це стати перед кожною рослинкою на коліна, забруднити руки в болоті, і звикнути до запаху перегною.
***
Сад - це мистецтво. Але не мармурова брила, з якої майстер вирубить скульптуру, що переживе віки. І не холст, де раз покладені рукою живописця фарби лишаються незмінними роками.
В саду не скажеш: "Зупинися, мить!". Бо він постійно змінюється. Сьогодні він не той, що вчора. Сезони кружляють по колу, а він ніколи не повертається на круги своя.
***
А тепер поміркуємо, чи так ми поводимо себе із нашою культурою?
***
Дуже сподіваюся, що ця війна колись закінчиться.
І після першої мирної ночі, ми піднімемося на світанку і знову візьмемося за роботу в нашому спільному саду, "саду божествених пісень", як писав колись філософ.
-----------
Ілюстрація: Клод Моне у власному саду.