Санкції залишають російські танкери без вантажів і б’ють по експортній логістиці

Нові санкційні обмеження проти нафтопродуктів із російської сировини призвели до різкого розламу звичних експортних маршрутів рф. У середині січня ставки фрахту з Чорного моря до Туреччини зросли на 10%, у напрямку Середземного моря — на 7,6%, але це зростання не компенсує ключову проблему: дедалі більше танкерів повертаються без вантажу.

До 21 січня російська експортна схема працювала за принципом «подвійного рейсу»: танкери везли нафту й дизель з Усть-Луги до Азії, а на зворотному шляху доставляли в Європу світлі нафтопродукти з Індії, Оману та Кувейту. Після запровадження контролю за походженням сировини ця модель фактично зруйнувалася. Індійські й турецькі НПЗ скоротили переробку російської нафти для європейського ринку, і судна все частіше йдуть у баласті — тобто зі збитками.

Єврокомісія посилила вимоги до доказів неросійського походження нафтопродуктів, заборонивши так званий mass-balancing (облік походження сировини «на папері», без фізичного розділення потоків) і залишивши лише фізичну сегрегацію або 60-денну паузу між переробками. Навіть у Брюсселі визнають, що на практиці відстежити походження сировини на НПЗ майже неможливо, однак для російського експорту це означає додаткові бар’єри й ризики відмови покупців.

Паралельно сама росія погіршує ситуацію внутрішніми обмеженнями. Запроваджена ще восени 2025 року заборона на експорт бензину залишається чинною, а дизель дозволено вивозити лише з НПЗ. Навіть у разі пом’якшення правил потенційні обсяги експорту залишатимуться обмеженими, що звужує маневр для трейдерів.

У результаті санкції не просто ускладнили торгівлю, а зробили російську нафтову логістику дорожчою, менш передбачуваною і значно менш ефективною. Для судновласників це тимчасове зростання ставок, для російських експортерів — зростання витрат і втрата конкурентоспроможності, а для бюджету рф — ще один структурний удар по нафтових доходах.