У стані противників Зеленського кричать «Ура».
Дії Зеленського не підтримують 52% українців.
І шо?
Зате його дії підтримують 34% українців.
А анти рейтинги політиків першого ешелону – більші за антирейтинги Зе!.
Політики 1 ешелону – це Порошенко, Тимошенко, Бойко. Політичні тузи.
У такому випадку Зеленський і сам туз. Тільки козирний.
За рік його рейтинг фактично не змінився.
А фокус-групи чітко показують, що у нього з’явилася і своє електоральне базове ядро у 15-20%.
А у всіх інших – воно менше.
Тому, якщо не з’явиться саме джокер – новий, про якого всі разом почнуть говорити: «Ось він, новий месія» - як колись говорили про Ющенка (щоправда лише у частині України), як у 2019 говорили про самого Зе!
То Зеленський втримається. Власне на цьому і базується стратегія його команди.
Тому і попускатимуть Порошенка чи ОПЗЖистів. Ну і Юлію Володимирівну.
А для того, щоб усі стали говорити про можливу альтернативу Зеленському саме як альтернативу його месіанства (тобто щоб усі вирішили що Зєля не справився, а оцього/оцю давайте спробуємо) – потрібен консенсус олігархів.
Щоб принаймні троє з них: Коломойський, Пінчук і Ахметов – змовилися проти Зеленського.
І їх «експерти» з усіх прасок почали кричати: Віталій наш месія. Ну чи ще хтось. За принципом: усі одночасно.
І тоді: дві три інформаційні хвилі. Від правдивих (про бізнес в Росії, наприклад), до конспіративних. Ну чи і взагалі нереальних (вбив брата).
От тільки чи потрібно це олігархам? Та ну? У них як у тому мультику: "Нє билі ми на Таїті. Нас і здєсь нєплохо кормят".
Кому з них реально погано?
Може коломошкі? Нє, у нього все кучеряво.
Може Ахметову? Нє, і в цього купа шмигалів шмигають в урядовому кварталі.
А як же закон про олігархів – скажете ви?
А так, для бутафорії, відповім я. Зеленський кричить «бути чи не бути» репетируючи роль Гамлєта. Тільки в п’єсі Подерев’янського.
А глядачі в залі ведуться.
А тим, хто не ведеться – підкидається заспокійливе: раз у цього на три відсотки просіло – значить у нашого – на три відсотки має зрости.
А воно не зростає.
Після Майдану я вже був впевнений, що ми на незворотному шляху. На шляху від Росії.
Але загроза нашій державі зараз не від Росії. А від власного виборця.
Який шукає месію, що принесе халяву.
Але не має навичок Станіславського. Щоб сказати поганому актору: «Нє вєрю!»
