Щось часто стали траплятися коментарі змісту «Чого вони там борсаються? Вони там взагалі воюють на сході?» І подібні. Такі настрої явно будуть посилюватися, і це не дивно. Така психіка людини. Людина гостро сприймає інформацію, коли їй страшно. Але людина не любить чекати, коли загроза десь далеко. Люди люблять події в певній динамиці, саме тому так популярні пригодницькі романи та кінострічки. Певно, треба пояснити що відбувається біля Ізюму, Кремінної, Попасної та У Запорізькій області.
Там ідуть бої. Бої важкі. Москва зібравши велику масу своєї живої сили та техніки на вузькій ділянці фронту намагається прорвати нашу оборону і вийти на оперативний простір. Давлять великими масами. Під Попасною вже побачили і лівійців, і сирійців. Пишуть, що Кремль вивів 85% своїх сил з Білорусі. Все - туди.
Яка мета в Москви? Очевидна і тут я не відкрию таємниці, це вже писано-переписано. З районів Ізюму та Попасної вони хочуть прорватися на Слов'янськ та Краматорськ, аби оточити угрупування ЗСУ у Святогірську, Лимані, Рубіжному та Лисичанську. Хочуть влаштувати «котьол». Після чого очевидно вони захочуть наступати на Олександрівку та Велику Новосілку з метою, яку Путін та його поплічники озвучили вже 100500 разів – повністю завоювати Донецьку і Луганську області. Водночас противник силиться проламати нашу оборону в районі Гуляй-Поля та Великої Новосілки. Очевидно – в разі прориву оборони там, можливості перед ворогом відкриються масштабні. Можливо.
Я свідомо не зупиняюся на деталях, бо це для нас із вами ситуація статична і нагадує бої місцевого значення. Реально зараз там ревуть арта та ракети, а наші вояки б’ються за кожен метр території, ловлять ворога у вогневі пастки, контратакують, тощо. Динаміка там зараз така, що голлівудські бойовики нервово курять. На момент, коли я допишу цей текст, обстановка може змінитися координально, а ще за пару годин – повернутися до як було.
Наприклад, ви читали сьогодні, що під Ізюмом ЗСУ готові до оперативного оточення ворога? Я теж читав. Але якщо Москва завела туди підкріплення, «оперативне оточення» відкладеться. На якийсь час.
Чому окупантам їхні наміри вдаються слабенько? Ми явно не бачимо такого шаленого тиску, як у перші дні після вторгнення. Що відбулося? Та саме те, про що писав, у тому числі я. Ворог так і не вирішив своїх проблем з логістикою та взаємодією родів військ. Ворог уже зазнав важких втрат в перших боях. Ворог втратив кращі свої кадри і тепер він змушений кидати в атаки «кращих з гірших». Ворог явно намагається компенсувати свої недоліки тупим "тиском масою" як за Жукова. У ворога вистачає свого власного саботажу на всіх рівнях. Проте. Тиск ворога посилюється. Очевидно з Кремля російським генералам дають одне за одним нові «втики», після яких ті мусять гнати свою «живу силу» на українські позиції.
Це одна сторона питання. Друга сторона - це Збройні сили України, які зарилися в землю, підготували позиції і тепер чинять запеклий опір. Чому ворог атакує не в районі Авдієвки і Світлодарки, де розвивати наступ зручніше, ніж у Попасній? Та тому що об оборону Авдієвки він б’ється більше п’ятдесяти днів – і по нулях.
Взагалі, все, що зараз відбувається в районах Ізюму і Попасної, сильно нагадує знамениту Курську Дугу часів Другої Світової війни. Там, якщо хтось забув, німецьке командування купилося на надто привабливий контур фронту (майже готове оточення) і почала бити по зустрічних напрямках, аби оточити червоне угрупування. Але німці нарвалися на заздалегідь підготовлену оборону Червоної армії і вимотали свої сили, прориваючи ворожі укріплення. Тож коли червоне командування ввело в бій свій резерв (Степовий фронт), наступ німців стрімко перетворився на болісну втечу від наступу червоних. Не дивно, Червоній армії тоді допомагали США, Велика Британія та Канада – через ленд-ліз.
Чи буде так само тут – спостерігаємо. Спостерігаємо і робимо кожен свою справу.
