Щойно Трамп вчора написав твіт як він нещадно бомбуватиме Асада та Московію в Сирії, то відразу весь Фейсбук (разом з українськими політиками) впав у екстаз та ейфорію — ти ба який він яструб, той Трамп.
Та мало хто зауважив наступний його твіт, через годину. А він є дуже показовим і підтверджує те, про що я пишу з моменту обрання його президентом: про сковорідку Мюллера, про змову з московитами до виборів, що тиск США на Москву відбувається не завдяки, а всупереч волі Трампа. Так ось, вчора ж Трамп написав у Твіттері, що розслідування Мюллера не дозволяє йому мати хороші стосунки з Московією. Ви лише подумайте про це. Тобто, якби не сковорідка, то була би дружба? І на державних посадах і далі працювали би та творили політику Флінн, Беннон, Пападопулос, Манафонт, Пейдж, Прінс, Ґордон?
Сьогоднішній твіт Трампа ще краще пояснює і підтверджує те, про що я пишу. Сьогодні Трамп каже, що ніколи й не обіцяв швидкого удару по Сирії. Ну, і де ті яструбині "мімімі" у Фейсбуці?
Але, попри все, я є оптимістом. Хоча фактор раптовості втрачено, я вірю в Мей, Макрона, Маттіса, МакКейна, та інших.
Колесо Історії.
