Знання - це базова потреба. Це безперечно важливо. Але ще, на що я обов'язково навіть давлю: дитина в сучасній Україні мусить бути незручною і не комфортною особистістю для маніпуляторів різного роду.
Своя думка - чудово!
Здатність казати ні - добре!
Звичка піддавати сумніву чиїсь слова - нехай все це буде.
Навіть наївно, навіть десь нехай доходить до абсурду. Бо спочатку мусить бути такий волелюбний характер - а доцільність чи не доцільність в кожній окремій ситуації ми, дорослі, підкорегуємо. Якщо, звісно, самі є розвиненими особистостями.
Ти можеш бути прекрасним математиком. Знавцем історії, географії. Мати золоті медалі, червоні дипломи, тощо. Але одного разу з'являється маніпулятор і веде тебе за собою - на вибори, в глухий кут, на захватницьку війну (це про рашку). І всі твої розумові здібності перекреслюються твоєю нездатністю побачити, а де ж тут ТИ. А разом з тим - твої цінності. Твоє майбутнє. Твоя країна.
Ми в Україні, на жаль, постійно знаходимося під впливом маніпуляторів. Часто не можемо не те що сказати "ні" - а навіть зрозуміти, що нами маніпулюють. Тому пишу, звісно, суб'єктивно - треба виховувати незручний характер. Сильний. Прямий. Впертий. В поєднанні з базовими знаннями це дасть нам шанс, як нації.
Школа цьому не вчить. Університети цьому не вчать. Більшість батьків це не виховують. Тому і маємо, що маємо. Або самородки, або вишукуємо людей, які, як діаманти, дають нам приклад для наслідування. Бо найстрашніше, на мій погляд, - це виховати біомасу, якою будуть користуватися.
Завжди знайдуться чергові путіни, коломойські та таке інше.
