Якщо ви помітили, то Китай, Угорщина та Білорусь в останні дні значним чином активізувалися на дипломатичному фронті, поперемінно роблячи заяви про необхідність початку переговорів щодо припинення війни.
Цілком зрозуміло, що це робиться з подачі росії, яка намагається захопити якнайбільше території України до прибуття зброї, щоб потім схилити Захід до заморозки по лінії фронту.
На цьому тлі ми спостерігаємо серію заяв із країн - наших союзників - про те, що вони дозволяють бити своєю зброєю по території рф.
Наразі вже зробили такі заяви Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Фінляндія, Чехія, Швеція, Естонія та Канада.
Але є нюанс – жодна з цих країн не постачає Україні зброю, яка може завдати значної шкоди РФ у разі ударів по її території.
Лише три країни постачають таку зброю – далекобійні ракети. Це США, Британія та Франція.
США вчора зробили кілька заяв, що ПОКИ не дають згоди на удари по РФ.
Макрон заявив, що підтримує право України бити по Росії західною зброєю, але не уточнив, чи дозволив удари безпосередньо французькими далекобійними ракетами.
Тільки Британія вустами міністра закордонних справ Кемерона заявила, що погоджується на такі удари.
При цьому з дозволу Лондона по території РФ ми вже завдавали поодиноких ударів ракетами Storm Shadow.
Тому заяви країн, які не постачають Україні далекобійні ракети, є відвертою спробою спонукати Британію, Францію та США дати реальний дозвіл на удари по РФ за логікою «багато країн вже дали згоду, удари вже наносяться, тож не гальмуйте і давайте дозвіл без всяких там умов».
При чому, йдеться не про поодинокі удари, а такі, що нанесуть реальну шкоду на території агресора.
Москва це розуміє і паралельно йде двома шляхами.
Перший шлях - це блеф щодо можливої відповіді Європі із застосуванням ядерної зброї. Другий - це використання своїх сателітів для вереску про якнайскоріший початок мирних перемовин.
Прийдешнє літо буде вирішальним у цьому сенсі. Бо саме наприкінці літа стане зрозумілим, допоможе нам нова зброя здійснити хоча б тактичний перелом у цій війні чи ні.
Наступним вирішальним етапом стануть вибори у США та бачення нового президента щодо подальшої військової допомоги Україні.
Поки ж нам залишається одне - допомагати армії та вірити в армію. Прорвемось.
