У мене не виходить захищати Зе перед Маском, навіть під час війни, мотивуючи це тим, що це наш президент, отже насміхатися над ним маємо право лише ми.
Над ним навіть насміхатися не виходить. Не ті обставини. Серед болю, напруги та нерідко страху - не до сміху. Я просто хочу, щоб він пішов. Завершив свою каденцію. Серйозно та без жартів хочу, щоб він пішов. Буде він сидіти чи не буде - я не прокурор. Я цивільна, яка живе на кордоні, НЕ захищеному на момент повномасштабного вторгнення.
Я ніяк не збагну сенсу фрази "він реабілітувався". Коли? За рахунок скількох втрачених життів? Чому життя людей з розстріляної колони, що евакуювалася, з Ізюма чи Куп'янська, вартує менше, ніж життя не дуже розумного та безвідповідального дорослого дядька з начебто юридичною освітою? Який знав, був зобов'язаний, та не зробив? Тому що в нього влили більше грошей Коломойського? Чи тому що бидлу більше заходять жарти про нашу понівечену країну? А знання, ерудиція, інтелект, порядність, чесність, відповідальність... - не заходять?
Я знаю, що є прірва між Зеленським та ЗСУ. Між ним та тими людьми, які приймають складні рішення на фронті. Це різні частини нашого сьогодення. Маск дивний, чужий та в дечому не розбирається - але я буду ображатися на нього тоді, коли він образить Україну. Чи нашу Армію.
А так ми ризикуємо виглядати фанатами однієї людини, з якої робимо культ. Непотрібний Україні культ. Гаразд, не ми з вами - а багато інших. Їх у нас дійсно багато, чиї діти навіть екран телевізора цілують, коли там з'являється неголене обличчя.
Культ потрібно робити з самої України. З тих основ, цінностей, на яких вона стоїть - з сили, з волі. З козачества, з УПА, з традицій, з культури, з видатних особистостей України.
З ВИДАТНИХ.
Підкреслюю.
І суто суб'єктивно, я вже писала на цю тему - не може посада створювати з когось особистість. Я не можу поважати просто посаду. Я поважаю людину на посаді. Або не поважаю, і немає ніяких законів, які б це забороняли. По іншому не виходить.
