"Шоу не повинно тривати: зміни в Таллінні" - Віталій Портников

"Шоу не повинно тривати: зміни в Таллінні" - Віталій Портников

13 січня 2021 року громадяни Естонії були приголомшені новиною про відставку очільника уряду країни Юрі Ратаса. Ратас узяв на себе відповідальність за корупційні звинувачення, які були висунуті на адресу його соратників по Центристській партії. Він назвав свій крок «єдино вірним» у політичній ситуації, що склалася в країні.

Спостерігачі, зрозуміло, взялися прогнозувати, якою буде нова урядова коаліція, чи збережуть свої позиції коаліційні партнери, чи перейде влада до опозиції і що буде з центристами після корупційних звинувачень. Однак криза була розв'язана на подив швидко. Президентка країни Керсті Кальюлайд доручила сформувати уряд лідерці опозиційної Партії реформ Каї Каллас, а та негайно почала коаліційні переговори з... центристами.

На здивовані запитання журналістів про те, чому ж коаліція створюється з партією, керівники якої перебувають під корупційними підозрами, нова очільниця уряду відповіла, що за корупцію відповідальні всі партії, що входили до урядової коаліції, а з іншими колишніми коаліційними партнерами в Партії реформ точок дотику немає. Що, загалом, не відповідає дійсності. Корупційні звинувачення пов'язані якраз із незаконним фінансуванням саме центристів, які були головною силою у правоцентристській коаліції. І виходить, що ідеологія правих партій мала б бути ближчою керівництву естонських консерваторів з Партії реформ. Але це в теорії. А на практиці переформатування естонського уряду пов'язане, як мені здається, не стільки з корупцією, скільки із загальносвітовою тенденцією відступу популізму - просто в Таллінні її вирішують по-своєму.

У 2019 році консервативна й без ентузіазму налаштована до Кремля Партія реформ виграла парламентські вибори, але не змогла сформувати коаліцію. Зате такі можливості з'явилися у центристів - партії, куди більш обережно налаштованої щодо Москви і до того ж підтримуваною російськомовним населенням країни. Сталося це тому, що до коаліції з центристами погодилися увійти дві праві партії - Isamaa і EKRE.

Про останню потрібно сказати спеціально. Консервативній народній партії Естонії майже десять років, і її політичним патріархом є колишній посол Естонії в Росії Март Хельме. Після повернення з Москви пан Хельме став демонструвати крайні праві радикальні погляди - між іншим, такий радикалізм, правий або лівий, нерідко супроводжує багатьох, хто працював у російській столиці і я схильний пояснювати його цілющою силою повітря навколоарбатських провулків. В результаті Марту Хельме вдалося створити партію (її зараз очолює його син Мартін), яка розмістилася на правому консервативному фланзі і стала відбирати виборців у Партії реформ. Не знаю, чи здивувалися виборці Хельме, що партія, лідер якої послідовно виступав за права корінного населення Естонії і називав Росію «імперією зла», створила коаліцію з центристами, за яких голосує російськомовний електорат і які є прихильниками збереження російськомовної освіти в Естонії. Я особисто не здивувався.

У новому уряді Март Хельме став міністром внутрішніх справ. Уже перебуваючи на цій посаді, він став ініціатором багатьох ідей, які викликали острах у Брюсселі - аж до проведення референдуму про шлюб, який мав би закріпити визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки. Міністр фінансів Мартін Хельме послідовно боровся з українськими громадянами, які працювали в Естонії і ініціював масову перевірку саме цієї категорії працівників. А його батько ініціював поправки до Закону про іноземців, які в разі їх схвалення повинні були б погіршити життя іноземців, які хотіли б приїхати на роботу і навчання в Естонію разом із своїми дітьми.

Власного президента лідер партії Мартін Хельме презирливо називав «політичним активістом з резиденцією в Кадріорзі» (бути активістом - найгірша образа з точки зору народних консерваторів). Його батько прем'єр-міністерку сусідньої Фінляндії назвав «продавщицею», яка очолює уряд «вуличних активістів і неосвічених людей». А нового президента США Джозефа Байдена Март Хельме назвав «корумпованим типом» й підтримав конспірологічні ідеї щодо фальсифікації підсумків виборів в США. Після цього Марту Хельме довелося покинути уряд, але у кабінеті міністрів на посаді міністра фінансів залишався його син, а сама партія все ще була в коаліції.

Цілком ймовірно, що естонські політики просто вирішили не ризикувати. Та й для центристів, які сформували коаліцію з такими одіозними партнерами, ризики зросли багаторазово. Тому лідери правлячої партії і вирішили скористатися корупційним скандалом, щоб втекти з корабля. І навіть якщо центристи не зможуть залишитися в коаліції і перейдуть в опозицію, головний ризик - перебування в одному уряді з EKRE - буде усунутий. І для них, і для Естонії.

І так думаю не лише я. Так думає і лідер Консервативної народної партії Мартін Хельме, який заявив, що «слідчі органи влаштували ідеальне за часом велике шоу, дали Ратасу привід піти. І цим відходом усунули головну перешкоду для створення ліберального союзу Партії реформ і Центристської партії ». «Іронія в тому, що Центристська партія, через яку розпався сьогоднішній уряд, залишається тією силою, яка буде визначати склад наступного уряду. Чому розпускається уряд, якщо Центристська партія підходить для формування уряду?» - дивується пан Хельме.

А ось чому. Тому що у новому уряді не повинно бути не тільки батька, а й сина Хельме, та й міністрів з їхньої партії теж бути не повинно. Тому що ігри з популізмом завершилися на Капітолії і тепер елітам всіх країн цивілізованого світу доведеться робити вибір - або продовжувати перетворювати свої держави на циркові арени, на яких виконують «Катюшу», або повернутися до відповідального управління країною.

Шоу не повинно тривати.

Loading...