Є такий серіал “Штамм”, там вампіри захопили Нью-Йорк і почали їсти всіх. Містяни не сильно перймалися через сотні жертв, тому поліція, навіть за адмін правопорушення, видає тобі сокиру і відправляє зачищати оселі від тих вампірів.
“Ми не дамо дорослим чоловікам відсиджуватися в камерах. Вітаю, вас мобілізували”. (с)
То в серіалі, а в реальному житті є думка, що "люди, які ув’язненні за тяжкі злочини" (с) Бутусов, можуть гарно прислужитися у війську. Більш за те, мені траплялися дописи і коментарі такого штибу: “І ще не розумію чому він (Залужний) проти мобілізації засуджених? Типу ця категорія йому не потрібна. Росіяни воюють ЗК і нічого. та і в армії набагато гірші умови ніж за гратами…” (с)
Зверніть увагу на останню фразу, до неї ми ще повернемося. Почнемо з того, чи можемо ми використати досвід росіян. Ну Бутусов каже, що знає командирів готових приймати цей контингент. Але треба розуміти, що для використання російської моделі по залученню засуджених, треба і запозичити російську ж систему управління. Ну може ви бачили відео, де російських ЗК змушують торкатися статевих органів один одного, щоб використовувати це відео як важіль управління ними. Тож заград отряди, побиття лопатами, сексуальтне насилля над отказнікамі і т.д. теж треба буде впроваджувати… на рівні із STANAGами.
У відрив від огидності такого маневру, чи можемо ми таке собі дозволити як держава? Очевидно що ні. Хаймарси і угода з Британією не поєднуються із російською системою управління зекашними підрозділами. Тут або стандарти НАТО і Леопарди, або зечі батальони і пляшки в аналах.
Юрію Євгеновичу здається, що якщо людина звикла до насилля в кримінальному світі, це автоматично зробить її ефективним військовим. Ці звісно не так. Бо хоч він і каже що “засуджені не потрібні в армії але потрібні на війні”, відвага солдата має дуже мало спільного із презирством до життя співгромадян у кримінального елемента. Іноді, люди чомусь романтично настроєні до гопничків приводять приклади як ті героїчно гризли танки. Так таке трапляється. Але одна справа хлопець, що колись там оступився і тепер потрапив у нормальний військовий колектив і зовсім інша картина буде, коли колектив і є кримінальною бандою, куда намагаються інтегрувати військових (наприклад офіцерів чи сержантів). Взагалі не розуміти того, що в колективі правила задає більшість, це ще той інфантилізм. Особливо якщо вірити в якихось там чарівних лідерів, які будуть керувати вагнером юей едішен.
Помножте це на той факт, що результативні бойові зусилля це про системність, організованість і синергію, а не про індивідуальну нарваність (котра може бути спрямована не на ворога навіть).
До коментаря, що я цитував вище, якийсь імбецил залишив відповідь: “Але думаю він (Залужний) боїться, що засуджені не будуть слухатися “мамкиних черешень” - офіцерів щойно з кафедр чи курсів офіцерів. Та й обурюватися будуть більше у відповідь на скотське відношення”. Себто у дорослої людини, що прийняла свідоме і важке рішення захищати свою країну, самоповаги і гідності менше ніж у тих, хто порушував закон та суспільні норми і поніс за це покарання. Якщо ви не такий само імбецил, то бачите що це наглухо викривлена логіка. Прирівняти насильно загнаного у військо зека до військового що пішов сам, чи не бігав від ТЦК, коли прийшов його час, це максимально принизити останнього, зменшивши його мотивацію ще сильніше, ніж качкі-уклоністи.
Але, основною причиною цієї демагогії про вигнання на війну засуджених, є очевидно не піклування за стан фронту. Повернемося до первого коментаря: “та і в армії набагато гірші умови ніж за гратами…” Як ви бачите, чоловічок уже сам себе переконав що в армії гірше ніж в тюрмі, тому туди треба, у покарання, відправити когось від кого він максимально дистанційований. Зробити щось, що його точно не торкнеться, але магічним образом вирішить всі проблеми. Рівно така сама ситуація із закликами мобілізувати дітей депутатів.
Чому? Бо це такий самий прояв інфантильної жаги вірити в те, що існує просте рішення. Вимикач проблем. Просто хтось поганий ним не користується. ось ця віра ще й дає індульгенцію самому нічого не робити, адже простий вихід є, просто ним не користуються.
А що ж насправді?
“Мені нема чого запропонувати [британцям], крім крові, важкої праці, сліз і поту”. (с) В. Черчіль
Нація, що може без істерик сприйняти такий посил - справді є великою. Мені ж бо теж не подобається що війну можна пересидіти в тюрмі, чи народившись у правильній сімейці, але зеки чи мажори не є магічною пігулкою, навіть серйозною допомогою. Можливо ув’язнених можливо було би залучати до умовно будівельних робіт (наскільки я знаю, є ще багато місць де треба готувати майбутні позиції десь у полтавський області) але це теж не вирішить системних проблем помахом чарівної палички. Бо системні проблеми вирішуються тільки черчільскою формулою: важка праця, сльози і піт. Сюди входить і надзусилля по інформаційним кампаніям, реформа рекрутингу та психологічні операції, але формула та сама: важка праця і піт, а не просте рішення із зеками чи мажорами. Це чути неприємно. Вдвічі не приємніше якщо ти інфантильний та егоїстичний підліток (психологічно) який вже собі придумав виправдання чому саме йому працювати не потрібно.
