польове дослідження з ментальності пострадянської людини
Значить так: лежу біля басейну у турецькому готелі, нікого не чіпаю, читаю стрічку ФБ, де ядучо надсміхаються над нинішнім президннтом України і раптом гульк - три тітки 50+ вагою по 120 кг кожна і такий зайобаний, дядечко в китайських шортах з мутними очима і поліетиленовим пакетом в руках. За говіркою чую - наші)) з Миколаєва, Харкова чи Маріуполя (а може й Луганська) , бо 'гекають' нещадно.
Стоять озираються
- Галя как ти думаєш, гдє люді полотєнца бєрут?
- А можєт за ніх дєньгі платіть надо?
- Толік, пойді в номєр, возьмі полотєнца...
- А можєт тут тожє лєжакі платниє?
- Ага, ляжєш, а оні потом счет на сто доларов тєбє випішут, я где-то такоє чітала.
- Свєтка, давай у басейна просто сядєм, ножкі пополощєм!
- Я с вамі дєвочкі...
- Толя, давай бєгом в номєр за полотєнцамі і чєрєшню прінєсі, которую я с обєда набрала і арбузік.
- А єщьо булочкі там в шкафу за одєждой в кульочкє, нєсі їх сюда... Кульок оставь, там абрікоси!
Дами, жручи абрикоси, йдуть до басейну, Толік сумно чалапає до готелю.
Одна пробує ногою воду.
- Нє знаю как і когда, но чуєт мойо серце в чем то оні нас обязатєльно наєбут. Вот всьо хорошо, только постоянно такоє ощущєніє, что нє можєт так хорошо всьо бить. Гдє подвох то?
- Наєбут, наєбут. Как в Криму, помніш, в мєню на шашлик одна цєна, а потом за сто грамм счітают. Етім туркам тожє вєдь как-то вижівать надо.
- Ето точно: нє наєбьош, нє прожівьош!
Приходить Толік, приносить рушники, кавун та черешню в поліетиленових пакетах. Булочки.
Дами оголяють рихлі телеса, вмощуються на рушниках поруч з басейном, починають жерти.
Уважний робітник готелю намагається піднести їм столик, хоче підкоти ліжак. Ті машуть руками, мовляв 'нє надо', 'ми самі как то так по сємєйному разбєрьомся'. В очах, паніка, страх і часом відчай.
Радянських людей завжди легко впізнати по цій настороженості, удаваній набундюченості, та одвічній підозрілості в очах. Їх найобували рівно стільки, скільки найобували вони.
Цей постійний, перманентний страх радянської людини бути або найобаним, або відпижженим (хай і вербально) за власне хамство та безкультур'я і називається в жлобології 'синдромом постійної найобаності'.
Всім гарного дня))))
