Оскільки станом на сьогодні нових трендів не з’явилося, а курдський чинник, про який багато казали останні дні, ще себе не проявив у повній мірі, хочемо звернути вашу увагу на іранську периферію, а саме - реакцію країн Центральної Азії на цей конфлікт. Допоможе нам у цьому наш новий автор Центр близькосхідних досліджень - Ібрагім Каїш, добре обізнаний із реаліями цих країн безпосередньо.
Він запропонував матеріал, який фіксує момент фундаментального зламу в архітектурі безпеки Євразії. Ключовий парадокс, який чітко підсвічено: фізичне знищення іранської верхівки не лише прибирає регіонального гравця, а й руйнує «стіну», яка десятиліттями утримувала Центральну Азію від прямого зіткнення з афганською нестабільністю та надмірною китайською експансією.
Особливу цінність мають рекомендації щодо Supply Chain Disruption та недопущення релокації іранського ВПК (зокрема виробництва БПЛА). Це критична точка дотику інтересів України та держав Центральної Азії, які зараз панічно намагаються уникнути вторинних санкцій.
Колапс маршруту «Північ-Південь» (INSTC) перетворює Каспійське море з внутрішнього озера на головну артерію континенту. Середній коридор (TITR) стає єдиним вікном для виходу центральноазійських товарів на ринки ЄС в обхід санкційного та воєнного ризиків. Для Таджикистану та Узбекистану втрата доступу до іранських портів (Бендер-Аббас, Чабахар) означає необхідність екстреного інвестування в залізничну мережу Туркменістану та порти Актау/Курик.
Ієрархія загроз, з якою стикаються центральноазійські уряди, вже стає очевидною: По-перше, це афганський чинник. Ослаблення іранського впливу в Гераті та прикордонних провінціях Афганістану створює оперативний простір для ІД-Хорасан та інших груп. По-друге, це валютно-інфляційний шок. Для Киргизстану та Таджикистану зростання вартості фрахту та палива (через блокування Ормузу) є прямим тригером соціальних протестів. І по-третє - загрозливе зростання китайського впливу. Пекін де-факто стає єдиним гарантом платоспроможності регіону, що посилює боргову залежність у межах ініціативи «Один пояс, один шлях».
Теза про девальвацію російських гарантій є центральною для українських інтересів. Нездатність Москви захистити свого ключового стратегічного партнера або запропонувати дієву альтернативну безпекову парасольку остаточно перетворює ОДКБ та ШОС на декоративні структури. Це створює ситуацію «стратегічного сирітства» для еліт Центральної Азії, змушуючи їх шукати гарантії виживання безпосередньо у Пекіна або через розбудову автономних регіональних альянсів, що фактично завершує епоху російського домінування в пострадянській Євразії.
Україна за таких обставин може позиціонувати себе як постачальника адаптивних безпекових технологій та антикризового логістичного менеджменту. Це дозволить центральноазійським столицям замінити застарілу та неефективну російську «безпекову парасольку» на сучасні системи захисту кордонів та моніторингу внутрішніх загроз, що є критичною умовою збереження стабільності режимів в умовах вакууму сили.
Трохи апдейту про обрання Рахбара. Опозиційний іранський канал Iran International повідомляє про термінове засідання Асамблеї експертів, що має відбутися сьогодні. За інформацією каналу, щонайменше вісім членів Асамблеї будуть бойкотувати це засідання.
Це не просто політичний жест, а спроба захистити конституційні основи Ісламської Республіки від перетворення на «спадкову монархію». Аргументація цілком очевидна: вони виступають проти династичного успадкування, яке суперечить ідеям революції 1979 року, та вказують на недостатній релігійний авторитет Моджтаби (він має лише ранг ходжат-оль-іслам, а не аятола).
Якщо Моджтабу буде призначено під прямим тиском КВІР та за умови бойкоту значної частини Асамблеї, він не матиме авторитету ані серед духовенства, ані серед народу. Це створює ідеальні умови для громадянської війни або внутрішнього заколоту.
При використанні цієї інформації беріть до уваги, що це може бути частина інформаційної війни.
