"Ситуація з компанією Fire Point нагадує ситуацію свого часу з "Приватом" Коломойського" - Олена Кудренко

"Ситуація з компанією Fire Point нагадує ситуацію свого часу з "Приватом" Коломойського" - Олена Кудренко

Корупціонери запускають руки в найбільш вагомі сфери, найбільш точкові, значимі для держави. В оборонку, енергетику, той же свого часу "Дніпроазот" (рідкий хлор). Туди, де потім постає дилема: або/або. Або держава йде на поступки, або її шантажують.

Fire Point - це оборонна компанія, виробник далекобійного озброєння, і під час війни є значним гравцем, найбільшим підрядником Міноборони.

Як колись найбільша банківська мережа "Приват" стала настільки вагомою, що постали ризики руйнації банківської системи України через дії Коломойського. Тому вона була націоналізована.

І в першому випадку, і в другому є гра власників на темі війни і нестабільності держави через війну. Зараз ми платимо за чийсь цинізм життями, за те щоб хтось заробив свої "20%". Тоді ми опинилися пограбованими Януковичем, з майже порожнім казначейством і початком збройної агресії проти нас росії. Підкреслю - САМЕ під час збройної агресії росії. "Зручний" момент для одних, і надто критичний для всієї країни. 108 тисяч гривень на казначейському рахунку цілої держави - це ні про що. В усіх випадках ті, хто переймався своїми заробітками, чхати хотіли на російську агресію і на існування державності України як такої.

"Обличчя" Fire Point, головний конструктор і співвласник, взагалі жив і навчався на росії, і позбувся її громадянства тільки тоді (в 2016 році), коли самі росіяни відібрали в нього бізнес. Представник ФСБ зажадав кілька мільйонів доларів.

Я давно розумію, що тут не місце для наївності. Такі речі, як державницьке мислення, як мислення стратегічне в рамках оборонної стратегії України - це не про сьогоднішню владу, і не про її друзів тим більше. І не про виборців. Тому 2019 рік - це рік початку великого пограбування України всією тією шоблою, яку привели до влади наші співгромадяни.

А всього лише варто було поглянути на ситуацію способом "над". Цей спосіб мислення більшості непритаманний - але тепер нікого звинувачувати, окрім себе. Я часто подумки говорю фразу: "не ми цю країну збирали докупи, не нам її розбазарювати". Не стільки навіть на фронті (зважаючи на фактичну ситуацію), скільки політично, дипломатично, культурно, економічно.

Але ж як цим достукатися до бажаючих отримати "4 тис доларів зарплати", є-бачки, кешбеки, гречку в прямому (за часів Яника) й переносному (за часів Зе) значенні?

Чому саме ЗАРАЗ ми мусимо нести на собі, як держава, одночасно ДВА навантаження, коли стається одна з найбільших війн за часів нашого існування?