"Скільки років знадобиться, щоб закрити те, що вже дали Україні?" - Кирило Данильченко

"Скільки років знадобиться, щоб закрити те, що вже дали Україні?" - Кирило Данильченко

В принципі, один із батьків НАТО, його перший Генсек лорд Ісмей добре висловив принцип Альянсу — “Він створювався, щоб тримати німців під (контролем), американців у (Європі), а руських поза (Європою)”.

Тому якщо Трамп торпедує своїми заявами НАТО, то зі зрозумілих причин.

По-перше, вибори, де теза, якщо це не потрібно європейцям, де Іспанія так і не досягла 2% витрат на оборону, то навіщо це хлопцям з Техасу, цілком собі заходить.

А по-друге — можливо, частину республіканців справді не хвилюють проблеми Тайваню, Ізраїлю та України, а більше скільки страховка у виборців, якою буде мінімальна зарплата на годину і скільки робочих місць займуть мексиканці.

Можливо через довгі кампанії в Афганістані, Лівії та Іраку, а потім ще знову в Іраку проти Ісламської держави, американці трошки наїлися месіанства і хочуть займатися проблемами “пролітаючих штатів”.

Тож ми бачимо банальну політичну боротьбу, заручником якої стали наші інтереси.

Проте закиди супротивників допомоги до ЄС також зрозумілі.

Союз це 450 млн. населення і ВВП 17, 2 трлн. доларів.

Це шоста частина ВВП планети.

Витрати на оборону Франції, Німеччини та Італії, навіть на 2% від ВВП, а не на 6%, як у Москви переважно перевищують російські 112 млрд. доларів.

Плюс Велика Британія, яка вже не ЄС, але активно підтримує Україну і згідно з її оборонною доктриною готова підтримати партнерів на континенті.

Проте сумісні витрати країн ЄС криють росіян як бик корову. Незважаючи на те, що навіть із секретними частинами бюджету росіяни витрачають третину ВВП на війну, підтримку економіки через санкції та обхід обмежень.

Одна Німеччина – це половина російських грошей на силовиків. При тому, що вона має запас куди рости — в часи Холодної війни вони витрачали 3-3.5%.

ЄС виробляє середні та важкі далекобійні системи ППО, системи ПРО, авіаносці, атомні підводні човни, бойову авіацію.

У них 4000+ літаків 4-5 поколінь та тисячі крилатих ракет.

Французький авіаносний корабель, італійські та іспанські вертольотоносці, плюс два британські повноцінні авіаносці, що несуть Ф-35, — це вже дуже відчутна перевага.

Два десятка атомних підводних човнів це майже паритет з росіянами, котрі повинні тримати угрупування і проти Китаю і проти США.

А при цьому точаться розмови — коли розгорнеться одна німецька бригада в країнах Балтії, через три роки чи через п’ять?  

Що треба 10 років, щоб підготуватися до війни.

Скільки років знадобиться, щоб закрити те, що вже дали Україні?

Теоретично перекрити допомогу США можливо — як тактичний рівень ППО “Кроталі” Франції, а не “Месники” зі США.

 Але чи зможуть європейці постачати сотні та сотні ракет, як це було зі “Стінгерами”?

Лондон прозвітував нам про передачу 1800 різних ракет, але це були запаси, а не колеса виробництва.

Можливо вдасться прискорити випуск ПРО SAMP/T-Mamba, свого часу для Франції та Італії їх виробляли в досить щільному темпі, якраз замовлені до них MBDA 700 засобів доставки.

Але як бути з ракетами до “Патріотів”, особливо до кінетичних?

Адже на Заході все більше системи уникають чистого ППО, завдання якого виконують літаки, зато кінетика як великий дротик, що розбиває ціль коштує до 4 млн. доларів.  

Можливо, вдасться купити “Лео-2” ранніх версій у Швеції, Австрії, Іспанії та й модернізувати до А5, але терміни, терміни, Німеччина і собі не встигає пререозброїти нові батальйони.

Тому ні, у короткостроковій перспективі треба чекати на голосування у Палаті та працювати з запереченнями.

Північнокорейські ракети пускають по наших містах як гарячі пиріжки, вже прийшло пару десятків штук — посилювати щит над базами США в Європі коштуватиме дорожче, ніж продовжувати підтримку.

Розгортати додаткові бригади, командування, у тому числі артилерійські, перекидати стратегічні літаки у Британію, будувати житло та інфраструктуру це сотні мільярдів доларів за десяток років.

А якщо США будуть йти зі Старого Світу, то великий шанс, що вплив Китая на Союз посилиться, а це не те, що потрібно Америці.  

Ну і головне — хоча й не на першому місці, але у головному документі країни про безпеку, рф вказана як конкурент для США.

Так от — з на третину вибитим ЧФ, з тисячами танків і палаючими НПЗ Москва перестала ним бути.

За дуже помірні для Вашингтону цифри.

Потрібно завершити роботу.