Ще кілька тижнів збройного конфлікту на Близькому Сході, і весь світ відчує на собі його негативні наслідки. Тим більше, що Іран, США та Ізраїль сильно б'ють по енергетиці, заводах, сховищах і трубах. А коли б'ють по енергетичним вузлам, б'ють по фінансовій системі: інфляція зростає → центробанки друкують гроші → ліквідність йде в активи.
Це вже не локальний конфлікт, а удар по глобальних потоках ресурсів й грошей. Нафта взагалі може піти на $150-$170, і тоді продовжиться зростання цін на ключові речі:
- електроенергію;
- паливо;
- добрива;
- продукти харчування.
Саме ці чотири елементи тримають економіку та виживання цілих держав. Тому Китай, наприклад, вже обмежує експорт добрив. За даними ЗМІ, Пекін попросив експортерів призупинити постачання азотних і калійних добрив, а також підтвердив чинні обмеження на експорт карбаміду. Причини - захист внутрішнього ринку й підготовка до посівної, ну і, звичайно, складнощі з Ормузькою протокою.
Нагадаю, Китай – найбільший виробник добрив у світі. Коли він скорочує експорт, на глобальному ринку виникає дефіцит. А добрива – один із ключових факторів урожайності. Логіка проста: немає добрив → нижче врожай → швидко дорожчає їжа.
До речі, міністр енергетики Катару і генеральний директор «Qatar Energy» Саад бен Шаріда аль-Кааб заявив, що шкода, вже завдана Іраном, вивела 2 з 14 ліній виробництва ЗПГ, а також один з двох об'єктів переробки. Ремонт продовжиться від 3 до 5 років, навіть якщо воєнні дії закінчаться завтра, це вже не виправити. Тепер Катар втрачатиме близько 17% від експорту ЗПГ протягом 3-5 років.
Зрозуміло, що після скорочення поставок добрив з Перської затоки почалася глобальна конкуренція між країнами за вільні обсяги мінеральних добрив, що залишилися. Це вже призвело до подорожчання добрив приблизно на 20%–40%.
Тому голова дипломатії Євросоюзу Кая Каллас вже прокоментувала це так: «Якщо цього року не вистачає добрив, то наступного року може не вистачати продовольства». Тобто додатковий тиск створює проблеми з постачанням на тлі геополітичних конфліктів і зростання цін на енергію, з якої виробляють азотні добрива.
Для світу це може означати таке:
- зростання цін на картоплю, зерно, кукурудзу й рис;
- подорожчання м'яса (через корми);
- тиск на продовольчу безпеку в країнах, що розвиваються;
- новий виток глобальної продовольчої інфляції.
Щоправда, ціни на зернові та інші види продовольства поки що не встигли відреагувати на те, що відбувається з Ормузом. В результаті на початку посівної фермери бачать низькі ціни на свою продукцію й дуже високі ціни на дизель і добрива. Нинішні ціни на пальне збільшують собівартість щонайменше на 5%-8%, підгодовування — на 10%-15%.
Також експерти зазначають, що зараз у північній півкулі розпочався сезон посадки картоплі. Усі промислові сорти картоплі у світі потребують внесення дуже великих доз мінеральних добрив. Що робити? Наразі галузеві європейські спілки, що регулюють посівні площі під картоплю, рекомендували скоротити посівні площі під цю культуру приблизно на 10%.
Так, у цих дуже складних умовах сільгоспвиробники можуть ухвалити єдино економічно правильне рішення: кардинально скоротити площі посівів картоплі. На думку експертів - мінімум на третину! Це дозволить створити дефіцит на ринку картоплі й підняти вартість мінімум у 3 рази, перекривши збитки минулого 2025 року та збільшення собівартості виробництва у цьому 2026 році.
Цей сценарій після знищення газової інфраструктури Катару з ймовірного вже перетворився на реальний. І продуктова інфляція через 2-3 місяці, насамперед, у країнах Європи, безумовно, буде основною темою невдоволення населення.
А що в Україні? Ось є вже відкриті офіційні дані, опубліковані у наших ЗМІ. Отже, за роки війни зростання цін в Україні стало неконтрольованим і торкнулося абсолютно всіх базових сфер життя. Судіть самі:
- електроенергія подорожчала на 178%, паливо – на 98%, продукти харчування – у середньому на 74% (загалом ціни зросли приблизно на 61%, і це лише усереднені показники);
- продовольство подорожчало за окремими позиціями в рази, зокрема, фрукти зросли в ціні на 153%, риба – на 104%, вершкове масло – на 95% (навіть базові продукти продовжують дорожчати: гречка зросла на 59%, яйця сягають 84 грн за десяток, курятина – до 138 грн за кілограм);
- найболючіший удар припав по комуналці, оскільки тарифи на електроенергію зросли майже в 3 рази: з довоєнних рівнів до 4,32 грн за кВт•год після двох підвищень (це автоматично потягло вгору всі інші витрати – від опалення до вартості послуг й товарів).
Фактично ми живемо у режимі виживання. Це не тимчасова криза, а системна і дуже важка ситуація. Влада не тільки не змогла стримати зростання цін, а й сама посилила тиск через тарифи, податки та постійне збільшення фінансового навантаження на населення в умовах війни. На відпочинок в Україні усереднено залишається близько 1% сімейного бюджету, тоді як у країнах ЄС – до 17%.
