Скандал з Бен-Гвіром, партія якого є наріжним каменем ізраїльської окупаційної політики та насильства на Західному березі, нагадав мені нещодавню подію, яка відбулася 11 травня 2026 року. У цей день ЄС одностайно погодив нові санкції - проти лідерів ХАМАСу і проти ізраїльського поселенського руху на окупованому Західному березі. Санкції включають заморожування активів і заборону на в'їзд. Голова європейської дипломатії Кая Каллас прокоментувала: «Ми виходимо з політичного глухого кута, який тривав дуже довго. Насильство й екстремізм мають наслідки».
Пакет спрямований проти трьох конкретних ізраїльських поселенців і чотирьох поселенських організацій, однак імена підсанкційних осіб публічно не розкриті. Це вже третій пакет санкцій ЄС щодо поселенців - перші два були ухвалені в 2024 році, ще за адміністрації Байдена. Трамп скасував американські санкції проти поселенців у перший день свого президентства в січні 2025-го, після чого сумнозвісний Орбан заблокував продовження європейського курсу.
Прийняття санкцій стало можливим після того, як новий угорський прем’єр-міністр Пітер Мадяр зняв вето своєї країни.
За твердженнями Times of Israel, цей пакет насправді більше спрямований проти тих, хто просуває де-факто анексію Західного берега, ніж проти безпосередніх виконавців насильства над палестинцями, що є помітним відхиленням від первісного формулювання.
Правозахисники вважають ці заходи недостатніми: пакетні санкції проти окремих осіб не можуть серйозно вплинути на поселенську політику Ізраїлю, тоді як лише на Західному березі вже понад 500 тисяч поселенців. Частина міністрів закликала до ширших кроків - зокрема, заборони продуктів з ізраїльських поселень - але консенсусу з цього питання серед членів ЄС поки немає, зокрема, з боку Чехії.
Це рішення має пряме значення для України щонайменше з двох причин: по-перше, того ж дня ЄС і Велика Британія оголосили окремі санкції проти російських чиновників за депортацію українських дітей - тобто два пакети йшли паралельно, і ігнорування одного при висвітленні другого є редакційним вибором.
По-друге, прецедент санкцій за окупацію і поселенство - це юридичний і політичний інструментарій, релевантний для будь-якої дискусії про окуповані українські території, де кількість російських переселенців постійно збільшується. Скромне і суто інформаційне висвітлення цих подій в українських медіа, м'яко кажучи, не служить українським інтересам, у тому числі в арабській аудиторії
