Говорять про можливі тристоронні переговори Зеленський – Ердоган – путін.
Про мир тут не йдеться взагалі. Тут про інше.
Тут у кожного свої цілі.
Путіну потрібне перемир’я.
Але після того, як він займе Луганську і Донецьку області.
Ось тоді, неминуче, він через тупоголових політиків і лже-експертів у Європі почне кричати «надо просто пєрєстать стрєлять.
- А давайтє сядєм рядом / паглядім в глаза друг другу і увіднім мір.
Мета цього дійства – заключит хитке перемир’я і потім в Стамбулі1 років десять говорит про мир.
Хоча вже через рік путін візьме і все приєднає до себе явочним порядком.
Ердогану потрібні понти великого переговірника. На фоні слабовольної Європи (крім Польщі і країн Балтії) він може поборотися в своїй крутості з самм Борісом Джонсоном.
А що потрібно Зеленському?
Він абсолютно правильно (хвалю того, хто подав ідею) заявив: переговори можливі виключно з путіним. Зеленський, як лідер великої країни буде говорити з хазяїном, а не з сявками: бульдогами, вівчарками чи таксами.
Але є одне але. Треба запропонувати порядок денний.
Бо – а про що говорити?
Тем може бути лише три:
1) Обмін полоненими і в першу чергу азовцями.
2) Зняття морської блокади.
А про що іще говорити? Все.
Ну, хіба що про вихід росіян з усіх окупованих територій.
Тобто ясно, що переговорів не буде.
Зеленському не дадуть здатися. А путін поки не готовий сприйняти реальність: жопа насувається.
А на усі розмови про сохраніть ліцо суспільство наполягає відповідати: ніт, бити по морді.
Ну, з невелчкм кушем залишається Ердоган.
Він хоч посвітився у ролі миротворця на фоні того, що він творить у Сирії з курдами.
