Після того, як Слуги провалили постанову про спільну відповідальність двох диктаторських режимів за початок Другої світової війни, один із пристойних майданівських людей, котрий якимось дивом опинився в лавах цієї фракції, пояснив це «розгубленістю» владних депутатів від криків і тиску своїх колег (Бужанського, Дубінського). Аж тут вийшло інтерв‘ю бігбоса Разумкова і поставило все на свої місця: фракція не голосувала, бо «народ України не вважає СРСР агресором». Іншими словами, совок - це і є офіційна ідеологія партії. А всі винятки - просто негласний компроміс із пасіонарною україноцентричною частиною суспільства, аби не викликати надмірної люті і акцій громадянської непокори.
У рамках цього совєцького наративу й досить прохолодне ставлення влади до геноциду киримли 1944 року, пам’ять про який ми вшановуємо сьогодні. Та й реакція на нинішню трагедію корінного народу Криму, який вчергове позбавляють батьківщини, є досить чітким маркером «наших» (україноцентричних) і «їхніх» (совків і кремлівських холуїв-малоросів). Саме тому Зеленський у офіційній заяві сьогодні уникає називати своїми іменами винуватців депортації, а в рамках обмінів «усіх на всіх» нам за останній рік нікого з ув’язнених із політичних мотивів кримських татар не повернули.
