Фантастична історія Гундоса про "Татарова, який з Малюком вбивав чеченців, і тому Татарова не можна звільнити, бо його вб'ють рускіє", показує не тільки хронічну загострену неадекватність Боневтіка Великого.
Ми вже чули шизофренічні вигадки про бої з рускімі диверсантами в Офісі Президента і Арестовича, що ховався за занавіскою.
Тіл вбитих нападників на Офіс нам так і не пред'явили. Не було тієї історії.
А все тому, що люди, які дійсно полювали на орків навколо Києва в ті дні, підтвердять: жодного вбитого диверсанта в Києві в ті дні не існувало в природі. Всі застрелені "диверсанти" були в реальності нашими громадянами. В перші дні нападу людей убили наші ж громадяни, бо була паніка. А сталася вона, бо придурок на чолі країни півроку заперечував вторгнення - як він потім пояснив: "щоб не сталося паніки".
Не здивуюся, якщо саме Татаров вбив когось із українців, це було б дуже в стилі російської агентури, що прикидається патріотами.
Але очевидно, Зеленський в цю казку сам же і не вірить. Зеленський відомий тим, що розвішує своїм лизоблюдам нагороди - навіть наташі раєвській Орден княгині Ольги вручив за роботу язиком.
Оскільки в Татарова зірки героя України досі нема, то не тільки подвигу не було, сам Зеленський бреше свідомо, щоб не відповідати, чому проросійський чорт досі - одна з найвищих посадових осіб держави.
Але після цієї казки, виникає інша підозра: що і все призначення Малюка на посаду глави СБУ відбулося через якісь особисті зв'язки Малюка з пророссійським чортом. Очевидно, Татаров протягнув Малюка на колишню посаду сусіда по під'їзду Зеленського, бо вони вигадали спільну байку як "разом полювали на чеченців".
Соціальні ліфти, про які ми мріяли.
Дуже цікаво було б почути версію Малюка щодо їх спільного з Татаровим полювання. Але казки Малюка про "зраду Червінського", "про знищені сітки ботів одної з опозиційних політсил" ми вже чули. Ну а те, як СБУ випустили Портнова і Деркача, а потім за Малюка ліпила казки, що справжнім "резидентом" їхніх агентурних мереж були якісь шістки-охоронці - це взагалі хрестоматійний приклад фуфла від Малюка.
Але в гундосному спічі є ще дещо, що, вважаю, варто відмітити особливою увагою.
Зеленський обурився і звинуватив журналіста Романа Кравця, який підняв тему Татарова, в порушенні темника. Буцімто "було ж спілкуванні офф-рекорд" і Зеленський там "все пояснив" журналістам щодо Татарова.
Ось це дуже цікаво.
Фактично на всю державу вилізло існування темників для журналістів.
Виявляється, у Зеленського з деякими журналістами відбуваються якісь "спілкування офф-рекорд" і на цих закритих зустрічах, про які учасники потім суспільству не повідомляють, цим придворним журналістам озвучують якісь теми, які не можна чіпати. І журналісти кивають гривою, бо потім важливі питання Зеленському ніхто роками не задає.
Журналіст це медіатор між суспільством і владою. Він має не тільки забезпечувати проходження сигналу згори донизу, він має полювати саме за найбільш актуальними темами. А якщо він цього не робить, якщо жере з руки і дозволяє збити себе на манівці, навмисно передає не ті сигнали і не в ті частини тіла суспільства, то він не журналіст, а пропагандист і кусок гівна.
І виявляється, влада Зеленського зуміла створити саме такий формат пропагандонів, який існує в рашці. Вона пригодовує журналістів на якихось зустрічах і журналісти потім давно у змові з владою замовчують цілі кластери незручних тем.
І сьогодні виплило, що тема "недоторканості" Татарова була саме такою замовчуваною темою.
Фактично ворожа змова проти суспільства.
