«Розстрільний 1937-ий» для українців почався 1930-го. 1 жовтня 1929 р почалися численні арешти в Україні членів вигаданої сталінцями Спілки Визволення України (СВУ), початок масового винищення української інтелігенції.
У день народження Шевченка, 9 березня 1930 року у Харківському оперному театрі відкрився судовий процес Спілки визволення України (СВУ). Упродовж 40 днів на засідання водили глядачів із квитками: групи робітників, студентів. Особливо вражав гіпнотизував глядачів 46-ий пустий стілець, який навіював думку: «Це – місце для тебе!». За інспірованою справою вигаданої підпільної спілки на лаві підсудних опинилося 45 осіб.
Між підсудними були три жінки: Людмила Старицька-Черняхівська, Людмила Біднова, А. Токарівська, два доктори члени ВУАН, 15 професорів вищих шкіл, два студенти, директор середньої школи, 10 учителів, один теолог і один священик УАПЦ, три письменники, 5 редакторів, два кооператори, два правники і бібліотекар; 15 підсудних були співробітниками ВУАН.
Багатьох підсудних єднала політична діяльність під час визвольних змагань: 31 з них були колись членами українських політичних партій (15 — УПСФ, 12 — УСДРП, 4 — УПСР), 1 був прем’єром, 2 — міністра уряду УНР, 6 — члени Української Центральної Ради.
«У цій справі проходило дуже багато діячів, які у 1917–1920 роках займали різні посади в урядах Української Народної Республіки, брали участь у роботі Центральної Ради, працювали з гетьманом Скоропадським, з Петлюрою. Звичайно, всі ці люди для більшовиків були класовими ворогами, — говорить історик Оксана Юркова. — арештовували передусім співробітників Академії наук. Українська академія наук у 1920-і роки дуже сильно опиралася впливу радянської влади». На фото — судовий процес у справі «СВУ». Харків, 1930 рік
Справа СВУ була початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розпочався в УРСР після визвольних змагань, адже кожна область отримала план виявлення членів СВУ.
На лаві підсудних були:
академік Сергій Єфремов (колишній товариш голови Центральної Ради й лідер УПСФ);
Володимир Чехівський (колишній член ЦК УСДРП і прем’єр-міністр УНР, за освітою теолог і керівний діяч УАПЦ);
педагог Володимир Дурдуківський (колишній член УПСФ);
історик Й. Гермайзе (професор Київського Інституту Народної Освіти, колишній член УСДРП);
літературний критик і письменник А. Ніковський (колишній член УПСФ і міністр закордонних справ УНР);
письменник Л. Старицька-Черняхівська (колишній член УПСФ) та її чоловік О. Черняхівський (видатний учений гістолог, професор Київського медичного інституту);
академік М. Слабченко (історик, професор Одеського Інституту Народної Освіти, колишній член УСДРП);
педагог О. Гребенецький;
філолог В. Ганцов (колишній член УПСФ);
мовознавець Г. Голоскевич (науковий співробітник ВУАН);
студент Київського інституту народної освіти Микола Павлушков, якого радянська влада вважала основоположником Спілки української молоді (СУМ).
Першим про цей процес написав Гелій Снєгирьов у дослідженні «Набої для розстрілу».
Через 59 років — 11 серпня 1989 р. — прийшла реабілітація: пленум Верховного Суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі Спілки визволення України (СВУ).
