У некрологах і відгуках на смерть Маккейна наші політики часто називали його «другом України».
Інші заперечували: який він нам друг? Він, мовляв, був американцем і дбав тільки про інтереси американців, а Україна йому була потрібна лише як зброя у непримиренній і вічній війні з головним ворогом -Росією. В таких випадках завжди звучить відома фраза про «вічних друзів» і «вічні інтереси» - в тому сенсі, що перших (в геополітичному сенсі) не існує, а вагу у стосунках мають винятково другі.
Мабуть, так воно й є –якщо вести мову про нинішнього очільника Америки президента Трампа. Він душею стопроцентний бізнесмен і як кожен бізнесмен ділить людей на партнерів і конкурентів. Партнери –це ті, з ким можна робити спільний бізнес, причому моральні чесноти й ціннісні орієнтири тут зовсім не важливі – якщо твій партнер шахрай, то це може бути й не так погано: у боротьбі із спільними конкурентами він візьме на себе всю брудну роботу.
Хтось із мислителів колись провів рису між бізнесом і політикою. Справжній бізнесмен вкладає ресурси тільки в успішну справу. Як тільки з`являються сумніви, проект, не очікуючи, поки він стане збитковим, закривають. І з легкістю відкривають новий. Справжній політик віритиме в свою справу до кінця, навіть потерпаючи від колосальних збитків. І нерідко трапляється, що він здобуває блискучу перемогу. Там - де бізнесмен просто рятує залишки грошей.
Америка –це не тільки колективний Трамп. Америка це ще й колективний Маккейн. Її історія – вічне протистояння лихваря і воїна, вічна світоглядна прірва між ними. Бо для вояка світ людей ділиться на «своїх» і «чужих», на «ворогів» і «бойових побратимів». І ми це сьогодні добре знаємо.
Старий солдат Маккейн мав сантимент до українців тому, що ми боролися з його ворогом. І на Майдані був через це, і в зоні АТО. І джавеліни для нас вибив, аби боролися ще краще. Бо знав – немає нічого міцнішого за братерство по зброї. За те, що Рузвельт і Черчилль назвали «мечем об`єднаних націй», створюючи ООН.
З економічної точки зору ми, мабуть, не найкращий партнер для Америки – з нашою корупцією, давно не модернізованим народним господарством. І цілком імовірно, що Трамп, якого сьогодні нахвалюють за антипутінську політику, тільки-но Росія погодиться грати в бізнесі на боці Америки, легко втратить інтерес до України. А можливо здасть нас Росії з потрохами.
А от братами по зброї ми можемо виявитися непоганими. І хоча Україна, звичайно, не рівня супердержаві за військовою потугою, але Маккейн був солдатом, потерпав під ворожим вогнем, страждав у полоні і знає, що моральний ресурс іноді на голову побиває і технічну , і економічну перевагу.
Ті, хто мріє про «мир і дружбу» з Росією, або про «нейтралітет», або приміряють на Україну вже згадану формуло британського прем`єра Пальмерапона з ХІХ століття про те, що немає вічних друзів, а є тільки вічні інтереси, і пропонують з-під поли, заради власної вигоди торгувати з країнами, які перебувають під санкціями США – вони мають знати, що «брати по зброї» це майже завжди на все життя. І, зігравши у власну гру одного разу, ми можемо втратити довір`я як союзник, до скону днів. ..
