У 2005 році на Московії з'явилися чергові "дослідження", де степи України іменуються "степами Новоросії", а так званий "академік" Сєдов вигадує "теорію", що "славянє" виникли у Німеччині, у 5 ст н.е. та мігрували до Московії. Европейська "наука" з радістю проковтнула це чергове пропагандистьське обгрунтування війни, метою якої є захоплення Европи, і яку зараз змушена вести Україна, стримуючи агресію нащадків дикунів-каннібалів.
Так само і наприкінці XVIII — на початку ХІХ століття у Пруссії (Боруссії) виникла потреба у "героїчних предках-завойовниках". А що франки, сакси, вікінги та аламанни були вже "розібрані" різними ворогами (Францією, Англією та Південним Рейхом), то пруським "історикам" впали в око українські гети. Ось так реальні гети перетворилися на невідомих "готів". Як доказ "норманісти" наводять сармата Йорнанду (Іордана) і його писання "Гетіка" про "діяння та походження гетів", у якій сармат, що служив у римській армії змішує свебські легенди та гетів. Так само одна фраза із Геродота де "Дарій на Дунаї підкорив готів. Але плем'я гетів вірить, що вони ніколи не помруть" стала наріжним каменем брехні, вигадок і чисельних маніпуляцій.
Брехуни навіть не звертають уваги на те, що сучасні гетам римські автори завжди вказують на спорідненість гетів із сарматами і на тотожність їхнього озброєння. У римській армії германці, слов'яни, кельти, сармати були озброєними приблизно одинаково (після тренувань та підготовки), але у своїх племенах германці, кельти, сармати та гети завжди користувались лише традиційною зброєю своїх культур. Германці не знали ані мечів, ані важкої зброї. Основним видом була піхота, бо скандинавські поні не дуже підходили для бою (лише для розвідки). У гетів та сарматів навпаки — піхота була переважно із рабів, а основним видом військ була кіннота, важка і легка стрілецька піхота використовувалася для затримки ворожої кінноти.
Вигнані із своїх земель кельтами та кельтоскитами, германці утворили декілька "королівств" на теренах Римської імперії: у Лузітанії на Піренеях заснували свебське королівство, на півдні Галлії — тулузьке королівство гетів з Дунаю, на сході Галлії — оселилися бурґунди. Вандали під орудою сарматів спочатку осіли в Іспанії, але на вимоги Риму, Теодоріх Тулузький витіснив їх у Карфаґеніку, де вони повалили місцевого узурпатора і створили своє королівство.
Всі ці королі були підвладними імператорові та деяким аристократам. Фактично останнім реальним імператором був Юлій Майоріан (456-461) , який намагався реформувати та зміцнити владу імператора, але королі і великі латифундисти приклали деяких зусиль і Майоріана було вбито. А останні так звані "імператори" вже просто стали маріонетками в руках аристократів та "варварських королів". Колишні спільники Тотіли щось не поділили, і Орест, що усунув Юлія Непота на користь свого сина Ромула, узурпував всю владу. Натомість Одоакр продовжив діяти згідно з планом, і усунувши Ромула та Ореста у 476 році, відправив знаки імператорської влади імператору Зенону. Доки у Константинополі наважувалися на об'єднання імперії, король гетів Феодор розбив ругів, які йому заважали на Дунаї, і швидко захопив столицю римської імперії Равенну та ліквідував владу Одоакра та всі надії Константинополя на об'єднання.
Тим часом Східна частина імперії, яка вціліла, продовжувала вести тривалу та виснажливу війну із Сасанідським Іраном. А коли тюркські племена зайняли рівнини Середньої Азії, Сасаніди практично втратили джерело постачання живої сили до свого війська.
У 558 році н.е. у степах України з'явилися перші тюрки. Це були гуннські та інші тюркськіплемена, яких очолювали авари. Спочатку вони завдали удару по сарматах Приазов'я. Цього ж року, у Константинополі з'явилися посланці аварських ханів із пропозицією військового союзу та надання земель для їхнього поселення. І Східна Імперія використала аварів для помсти антам та сіверцям, які контролювали тоді Причорноморське узбережжя.
Починаючи з 558 року до початку 560-х, гунни практично спустошили землі антів. Під час цих подій було вбито Мезаміра, брата Келаґаста (під час перемовин із ханом). Та найстрашнішою "зброєю" гуннів була чума, яку вони принесли зі собою зі степів Середньої Азії. Історикам вона є відомою як "Юстиніанова чума". Населення України масово гинуло не так у боях, як від чуми. Загалом історики вважають, що ця епідемія забрала життя 20,000,000 людей в Европі.
Спустошивши землі Сарматії й антів, гунни спочатку осіли у причорноморських степах. Саме для захисту від гуннів імператор Юстиніан І збудував у Тавриці низку фортець: Фулла (сучасне Чуфут-Кале), назва найбільшої невідома, але тюрки звуть її Ескі-Кермен, Дорос (сучасний Мангуп), фортеці у Лустиані (сучасна Алушта) та Урзувіумі (сучасний Ґурзуф), Довгі Стіни на перевалах Ангар та Кара-Богаз. А починаючи з 565 року, гунни почали нищити землі королівства Волині у Центральній Европі. Звільнивши з під влади дулібів ланґобардів, гунни розбили хорватські та волинські племена, що тоді контролювали Паннонію (сучасна Угорщина) після відходу гетів Феодора, та захопили її. Так на землях Паннонії з'явився Аварський (гуннський) каганат, який підкорив і зробив рабами (slaves) предків сучасних сербів та хорватів. Очолив каганат видатний полководець хан Баян ("привіт" авторам «Слова о полку Ігорєвє»). Паннонія стала військовим центром каганату з цілою системою колоподібних фортець-"хрінгів". Використавши рабів-ланґобардів, гунни згодом виперли їх на південь. Саме з Паннонії гунни завдавали ударів по франках, Славії, Атранії, Волині та лужичанах.
Аби повністю стерти з історії Тотілу, ругів і власне Україну, московити та їхні німецькі "колеги" перенесли події VI сторіччя на сотню років раніше. Але ж справжні "рукописи не горять".
Починаючи із 570-х років, гунни регулярно спустошували провінції Імперії, вимагаючи данину. Разом з аварами у нападах брали участь і їхні слов'яни-раби. Саме це й слугує московському пропагандонству ілюстацією "вторгнення слов'ян на Балкани".
У 587 році хан Баян спустошив Мезію, зруйнував міста Сілістрія, Сінґідунум та Маркіанополь. З тих часів і залишилася легенда про Кременецьку фортецю дулібів, яку штурмували гунни.
У 626 році авари та сасаніди намагалися разом штурмом взяти Константинополь. Та війська Імперії завдали нищівної поразки армії кагана й рабів-слов'ян. Влада аварів похитнулася. Франки короля Само та деякі слов'янські племена почали завдавати ударів по послаблених гуннах. І держава гуннів-аварів занепала.
Трохи раніше, у 608-613 роках, на колишніх землях сарматів і скитів України гунни-болгари утворили державне об'єднання Велика Булгарія зі столицею у Фанагорії, яка залишалася залежною від Західного тюркського каганату. Велика Булгарія простягалася від Карпат на заході до Уралу на сході, від Десни на півночі до Кавказу на півдні. Гунни були змушеними постійно відбиватися від ругів та сіверців, яких вони відтіснили на північ (де зараз і мешкають їхні нащадки). А у 670 році Велика Булгарія впала під ударами хозарів. Частина гуннів втекла до Македонії,де була знищена військами Імперії, інша частина втекла до своїх колишніх підданих, ланґобардів, у Північну Італію. Ще одна частина осіла у Фракії, де під впливом Імперії та рабів-слов'ян, створила Болгарське царство (цілком залежне від Імперії). Інші Залишки гуннів утворили Булгарське царство на Волзі.
Водночас на заході, приблизно у 650-х роках, сакси-дани конунґа Фродо І вдерлися у Північну Волинь. Вони захопили її столицю — Вільну, та вбили царя Веспасія. Так на мапі з'явилося королівство данів Паллескю. Згодом дани підкорили малочисельних лехитів у верхній течії Дніпра, і їхню столицю, яка стала Smalenzju. Трохи пізніше дани підкорили й сіверянтаі їхні міста — Чернігів та Новгород-Сіверський.
В той же час хозари знищили залишки гуннів та захопили Поділля, лівобережжя та перевіз Кей-Кавуса, де збудували фортецю. Наприкінці VII століття хозари захопили римські володіння у Тавриці (окрім Клімати та Херсонесу). Так укранени та руги Київщини стали підданими Хозарії.
У цей же час, колишня римська торгівельна "рутено-фризська компанія" перебралася на північ володінь франків і згодом стала прикриттям для "торгівців сушеною тріскою" в Хедебю.
Серби та хорвати, що осіли в Імперії та звільнилися від влади гуннів, сформували свої перші держави. Славія, Атранія та Куявія воювали і між собою, і з франками, саксами та аварами.
У 780-х років франки Карла Великого остаточно розбили Аварський каганат і захопили його найважливіші хрінгі. На теренах Паннонії почали формуватися Моравія та Карінтія, у Галичині постала Біла Хорватія та королівства стадичів та житичів. На півночі, вздовж Прип'яті, сформувалося князівство Людей (Великих людей лісу). Продовжило своє існування і королівство дулібів Волинь, але вже втративши частину території. Саме Волинь вважалася у римських місіонерів найдавнішим слов'янським королівством і "прабатьківщиною слов'ян".
Наприкінці VIII — напочатку ІХ століття франки Карла Великого почали захоплювати колишній німецький лімес та підкорювати Славію, Атранію, Куявію і саксів. Лужичани стали на бік Карла (Карл збудував так званий Лужицький вал для захисту від велетів і волинян Атранії). Велети-лютичі, виховані сарматами, розпочали довготривалу і криваву війну проти франків, саксів та лехитів, які згодом до них приєдналися. Франки вдало користувались ворожнечею між колишнімі "себрами"-братами по зброї.
Тим часом дани Паллескю дісталися Таврики і спробували здобути римський Сідаґіос (суч Судак). Та їхній конунґ із Новгорода-Сіверського, Бравлін, зазнав поразки і охрестився (таким чином він став підлеглим Імператора).
На початку 840-х років руги і укранени Київщини повстали проти хозар, і захопили фортецю Самбат і перевіз через річку. "Очолив" повстання шахрай европейського рівня та онук Рагнара Шкіряні Штани, Свен Гастінгс (відомий у московській міфології як "князь Аскольд").
Майбутній Київ став осередком "кагана ругів" та розбійників-свебів, і відповідно — джерелом загрози для сусідів. Саме розвідників Гастінгса у Бертинських анналах "норманісти" намагалися видати за перших "русскіх" (у житті східні франки швидко вирахували грабіжників-свебів і запроторили їх до буцигарні, бо на відміну від "істориків" Московії та Німеччини, вони добре відрізняли слов'ян-ругів, свебів і саксів-данів).
У 860 у році Гастінгс невдало спробував пограбувати "інший Рим" — Константинополь. Шторм знищив флот, але залишки грабіжників познущалися з місцевих мешканців (так історикам стало відомо, що Гастінгс був трохи знайомим із Святим письмом — адже катували місцевих за християнськими правилами). Ця поразка значно похитнула вплив Гастінгса на ругів та фрезитів-украненів.
В цей же час, правитель Моравії, Ростислав (846-870) запросив до Моравії (за підтримки імператора Мануїла) місіонерів Кирила та Мефодія, які створили для Моравії своє письмо — кирилицю (Кирило помер у Моравії та є похованим у Римі). Мефодій перейшов під руку римської курії і очолив церкву Моравії. За правління Святополка І, Велика Моравія стала королівством, і до її складу увійшла Біла Хорватія. Вплив християнізації Мефодія, окрім Білої Хорватії, поширився і на Волинь і на житичів та стадичів (Теребовля і Звенигород).
Саме так і тоді було охрещено Україну (у 850-890 роки). Саме з Моравії Україна отримала християнство, писемність і діловодство. Після смерті Мефодія, Богемія та Моравія перейшли з кирилиці на латиницю, а Україна на довгі сторіччя залишилася володарем кирилиці поза межами Імперії.
Тодішня Волинь була добре відомою арабським мандрівникам і торгівцям, вони називали її Валінана, а її правителя звали царем. Судячи з імені Маджака, царі були ще старої сарматської династії. У Києві в цей час на троні сидів Гастінгс, хрещений у Луні, та тусувались юдейська, християнські громади різних течій і мусульмани. Самі українці Київщини залишалися язичниками, а сам Київ на той час був прикордонним провінційним містечком на східних рубежах земель украненів, ругів та нервів — далі були землі данів з Паллескю, за ними — безлюдні болота і ліси, за якими у таких же болотах і лісах жили людожери-фіни, які перебували ще в неоліті.
Glenn A.Rathn, Radio Lemberg
