На початку повномасштабного вторгнення мене запросили до створення структури, яка повинна була займатися інформаційними спецопераціями та дезінформацією противника. Людям, які мене запросили, було байдуже на мої взаємовідносини з владою, але вони хотіли, щоб я використовуюючи свої контакти, знайомства та досвід протидії Росії в інформаційному просторі допоміг створити ефективну структуру. Єдмне що не очікували військові, що ненависть Банкової до мене буде такого високого рівня, що буде заважати діяльності структури. Спільними зусиллями нам це вдалося і згодом я мобілізувався, але через агресивне сприйняття ОП моєї персони і щоб не заважати роботі структури та не викликати негативу в її бік я працював дистанційно, зі звичайного піхотного підрозділу, та підключався виключно для точкових операцій. Коли закінчиться війна, то я, якщо доживу, зроблю ефір про це з керівництвом тої структури і ми розповімо багато цікавого і про досягнення і про тих наших побратимів, хто загинув під час військових дій. Країна повинна знати своїх героїв. Але сьогодні я розповім про одну спецоперації, яка не досягла максимального результату через бажання українських журналістів докопатися до істини та неочікувану спритність нашої Генпрокуратури. Так, це той самий випадок, коли добрими справами усталена дорога до пекла
Влітку 2022 ми спостерігали активність окупаційних сил в намаганні прискорити зросійщення та асиміляцію українських дітей на окупованих територіях. Одним з засобів, які використовували росіяни було залучення для цього російських вчителів. Треба було відбити в них бажання займатися цим. Сплачували інформаційну спецоперацію. Але потрібні були обставини, коли план можна було б реалізувати. І зірки склалися під час звільнення Куп'янська від росіян.
Піармашина РФ тоді активно розповідала, як російські вчителі їдуть працювати на окуповані території і заохочувала їхати ще, обіцяючи їм грубі гроші та різні бонуси. База даних переважної більшості тих російських вчителів у нас була і тому ми розуміли регіони, з яких їхали ці найманці та навіть була баз шкіл з яких вони були відрядженні.
Під час звільнення Куп'янська Збройними Силами України у росіян був бардак та паніка. Вони втікали, кидаючи документи та людей. І цим було вирішено використати.
Я був тоді у шпиталі і через наявність часу та можливостей приймав участь у всіх оперативних процесах. В інформаційне поле РФ була вкинута потрібна нам інформація про те, що вчителі-найманці були взяті в полон. Для цього були використані російські телеграм-канали, місцеві Z-пабліки та регіональні ЗМІ. Ми використали тоді для цього декілька тисяч сплячих акаунтів у вКонтакті та величину кількість ботів у тг. Нам було потрібно, щоб інформацію про полонених російських вчителів підхопили "сарафане радіо". Вкидалася інформація, що не можуть вийти на зв'язок з вчителями їх рідні і це додавало всьому істеричності. А інформація про те, що вчителів допитують від "проросійських акаунтів" лише додавало загального хаосу в інформаційному просторі ворога. В російських коментарях царювали паніка і страх. Ця інформація з'явилася на каналах і у наших блогерів та політиків. А коли цю інформацію про полонених російських вчителів, зненацька, озвучила міністерка Верещук, яку про це ніхто не просив, але якій за це подяка, то це стало останньою краплею. Росіяни повірили. Наш задум, вкупі з ідеальним виконанням, спрацював. А далі було те, на що ми розраховували остаточно.
Цю інформацію підхопили російські пропагандисти - Страна та Шарій. Вони писали про "мразот з Києва". Їх бажання хайпонути зіграли з ними злий жарт. І це остаточно додало правдивості цій історії в очах російських вчителів, які миттєво втратили бажання працювати на окупованих територіях і навіть почали про це заявляти. Далі почалися публічні заяви російських регіональних влад про те, що російські вчителі не будуть відправлятися на окуповані території та що той чи інший федеральний округ або область не відправляли і не будуть відправляти вчителів взагалі "працювати" на ці стрьомні території.
У нас був готовий другий етап з вкидами "відео з допитів вчителів". Але сталося інакше і ми не змогли його реалізувати. Журналістка Ірина Ромалійська, яка працює у "Настоящее Время" та яку я дуже люблю читати, звернулася до Генпрокуратури з запитанням про російських полонених вчителів. І... Наша Генпрокуратура, яка завжди тягне час і дає частіше за все не відповіді, а відписки, тут відпрацювала на всі 100%. Начальник Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора Юрій Білоусов повідомив про те, що немає ніяких полонених вчителів. Зовсім. І Іра це виклала. Розумію, що їх хотілося розібратися у цій історії і зрозуміти, що відбувається, але все це поставило жирну крапку в тому ІПСО. До речі, якщо у вас є питання чому ми про цю спецоперацію не повідомили ту ж саму Генпрокуратуру, то відповідь лежить на поверхні. Наявність великої кількості копупціонерів у Генпрокуратурі та інших структурах говорить про те, що ці люди схильні до незаконного збагачення, яке може відбутися і через роботу на Росію. Саме тому, щоб уникнути виток інформації, через можливу російську агентуру, ми нікому нічого не повідомляли у тому та інших випадках І тому тут без претензій, а просто констатація факту.
От така історія одної інформаційної спецоперації. До речі, незважаючи на те, що у підсумку інформація про полонених російських вчителів була спростована, але серед російських вчителів і досі обговорюють історії про зниклих у Куп'янську та закатованих бІндеровцями російских вчителях. І це теж непогано.
