Поважні західні медіа починають дуже критично і дуже жорстко писати про Зеленського.
Не про Єрмака, цей етап пройшов.
Про Єрмака писали в надії, що це помітить Зеленський, і почне виправляти ситуацію.
Не помітив.
І настав новий етап – жорстка і неприємна розмова про Зеленського. І, нажаль, про Україну.
Часто чую та читаю, що путєн і його нарід – одне й теж, а от українці і Зеленський – зовсім різне.
А на справді це тільки для нас так.
На заході люди не розділяють Україну і Зеленського.
До цієї миті існувала тиха заборона критикувати Зеленського і Україну. Інакше виборці не зрозуміють, як можна давати стільки грошей таким довбням.
Але все рано чи пізно добігає кінця і народжується новий тренд.
23 вересня в журналі «The Economist» вийшла стаття «Україна стикається з поглибленням військових, політичних та економічних проблем. Звіт про Україну 2.0».
Чому 2.0?
Тому що два роки тому журнал давав вже прогноз майбутнього нашої держави. І зараз видання стверджує, що Україна явно виживає, але вона поступово виснажується та втрачає простір для маневру.
Журнал визнає, і продовжує вражатись стійкістю і винахідливостю українців. І перераховує досягнення України і провали московії за 3.7 роки війни:
Україна стоїть, тому що на цьому наполягав її народ. Значна частина системи безпеки країни виросла незалежно від слабкої держави, а часто й всупереч їй.
Паралельні мережі суспільства, бізнесу та солдатів латали прогалини, залишені міністерством оборони, яке інсайдери називають «міністерством хаосу».
Провідні світові компанії з виробництва безпілотників починали свою діяльність у вільних кімнатах та гаражах.
А далі йде опис жорстокої реальності, про які пишуть всі адекватні. Московія випереджає нас не в інноваціях, а в системному масштабуванню і застосуванню скопійованих наших інновацій:
Проблема, однак, полягає в тому, що росія часто копіює, а потім масово виробляє українські інновації швидше, ніж це може зробити Україна.
Тим часом призов стає все складнішим і більш жорстоким.
Піхота критично недоукомплектована.
На початку війни українці платили хабарі, щоб потрапити на передову та воювати. «Тепер вони просто бігають», — каже «Фантомас», колишній офіцер призовної служби. «Система зламалася минулого року».
Важко уявити шлях до перемоги України без набагато ширшого, але політично дуже складного рівня призову. Новобранців потрібно буде витягувати з цивільних галузей промисловості.
Я напишу більш прямо: без системних і справедливих змін в мобілізації, навчанні і забезпечення армії ми програємо цю війну, і Україна зникне.
Московити вміють грати в довгу, а ми на штучному диханні.
А от захід, на жаль, в довгу не вміє. Змінюється влада – змінюється становлення до України. Трамп як приклад.
В Україні, по-перше, закінчуються люди, і, по-друге, їй також не вистачає демократичної легітимності.
«Довіра між урядом і суспільством зруйнована».
Протести біля президентського комплексу, перші антизеленські демонстрації в країні з початку війни, стали поворотним моментом. «Завжди буде до і після».
«Це викрило кризу в уряді, паніку перед обличчям протесту».
Це був момент, коли люди зупинили зловживання владою.
Обраний у 2019 році з переконливою перевагою та з повним контролем над парламентом, Зеленський має більше формальної влади, ніж будь-який президентський попередник.
Війна і його «сміливе» рішення залишитися в Києві, та надихнути націю на боротьбу дозволили йому ще більше посилити владу.
Але його зліт до статусу культового героя на Заході спонукав до тривожної гордині.
«Зеленський був більш демократичним спочатку, але всі оплески відправили його в порожнечу».
«Він почав вірити в долю».
Рішення зараз проходять через все менше коло довірених осіб. Найвідомішим серед них є Андрій Єрмак, його керівник апарату, чия влада, не виправдана його досвідом чи його мандатом необраного посадовця. Один колишній міністр описує пана Зеленського та його помічника як «альтер его», які фактично керують спільним президентством.
Багато хто сподівався, що липневі протести та зміна президентської думки, до якої його змусили, можуть зупинити перевищення повноважень. Події з того часу свідчать про протилежне.
Сезон скандалів ще далеко не закінчився.
Це вже такий лагідний опис посилення авторитарних тенденцій та «бронзовування» нашого президента.
Хто не згоден – хай залишає країну, мій нарід, моя країна.
Це далеко не повний лист висловлювань Зеленського в стилі королів та царів.
Війна підірвала віру українців у майбутнє, що має тривожні наслідки для економіки. В одній початковій школі в Печерському районі Києва кількість першокласників скоротилася на дві третини. За оцінками ООН, понад 5 мільйонів людей втекли з України. Більшість не повернеться, прогнозує соціолог Елла Лібанова.
Бізнес, який вже постраждав від відключень електроенергії та російських ракет, страждає від нестачі робочої сили.
Є й більш нагальні проблеми.
Вторгнення пробило діру у фінансовому становищі України.
Зараз країна виживає на іноземному життєзабезпеченні.
Податків та внутрішніх запозичень вистачає лише на покриття основних військових витрат.
Навіть найоптимістичніші прогнози залишають дефіцит у 45 мільярдів доларів наступного року. Західні зобов’язання наразі покривають щонайбільше 27,4 мільярда доларів з цієї суми. «Ми дійшли до ситуації, коли грошей немає».
А це вже дуже і дуже серйозно.
Наші зелені упирі про таке не кажуть ніде.
2026 рік через 3 місяці. А нам немає де взяти 17,6 ярдів доларів. І я впевнений, що забирати будуть у ЗСУ, у пенсіонерів, у лікарів і вчителів. Ну не можна ж скорочувати видатки для охвісу Єрмака, чи прокурорів, чи чиновників, чи різних трилітерних нукерів. А це вже може привести до справжнього лиха.
До речі, бюджет на наступний рік зелені упирі намалювали без цієї фінансової ями, і там суттєве збільшення на всі забаганки влади.
Обидва шляхи, що зараз відкриті для України – нестабільне перемир’я або тривала війна – похмурі.
«Якщо війна закінчиться, у нас принаймні буде шанс вилізти», – каже інший інсайдер.
Але мир принесе власні проблеми:
▪︎ відновлення зруйнованої економіки;
▪︎ догляд за травмованими солдатами, що повертаються;
▪︎ обурення;
▪︎ фінансування нової армії з меншою іноземною підтримкою.
Підтримка воєнних зусиль, безумовно, можлива, але це ще більше спустошить країну.
Якщо війна затягнеться, ускладнюючи проведення виборів, Зеленському доведеться знайти щось інше, ніж його роль головного воїна України, щоб відновити свою легітимність.
Зрозуміло, що вибори мають відбутися, як тільки дозволить безпека.
Уряд, схоже, готується до голосування наступного року, якщо мирні переговори будуть успішними, і якщо його рейтинги залишатимуться достатньо високими.
Внутрішні опитування, з якими ознайомився The Economist, свідчать про те, що Зеленський може перемогти на переобранні, якщо він балотуватиметься.
Станом на сьогодні він лідируватиме у першому турі проти свого найближчого ймовірного суперника, звільненого головнокомандувача Валерія Залужного, хоча потім може програти у другому.
Багато українців не переконані в жодному з ймовірних кандидатів.
Будь-який звіт про Україну, очевидно, не повинен виключати надії.
З моменту нашої оцінки два роки тому громадянське суспільство та приватний сектор еволюціонували та тепер стимулюють багато аспектів країни.
Але важливі частини центрального уряду регресують.
Зеленський зараз, здається, вичерпує свої сили. Далеко не очевидно, чи знає він, як знайти новий шлях.
Уряд регресує – в дірочку. Причому значними темпами. Вони ще й крісла під своїми дупами переставляють, як ліжка в борделі.
А от де, коли і як Зеленський врятував Україну?
Це ще раз показує, що для зовнішнього світу немає окремо Зе і окремого наріду. Зе ототожнюють з країною і її мешканцями. І тільки наступні вибору покажуть, наш нарід зробив висновки, чи ні.
А вже наступного дня журнал The Economist оприлюднив ще одну дуже критичну до Зеленського статтю – Виправлення гнилі в Україні. Наведу всього дві цитати:
Як ми повідомляємо з Києва, в Україні закінчуються солдати. Її економіка стримується нестачею людських ресурсів та постійними бомбардуваннями. І під цим тиском демократична політика демонструє ознаки ослаблення. Перші два не перебувають під контролем держави. Третій – це те, де потрібні дії навіть зараз, поки тривають бої.
Адміністрація пана Зеленського стала менш толерантною до критики, переслідуючи опозиційно налаштовані ЗМІ та використовуючи правоохоронні органи проти своїх політичних опонентів. У липні вона спробувала приборкати два незалежні антикорупційні агентства, які надто наблизились до тих хто у владі. Українці висловлюють зростаюче невдоволення стилем правління пана Зеленського, включаючи його залежність від групи радників та його толерантність до корупції, коли йому це вигідно.
Президент Зеленський – вирок Україні.
