Будь-яка церковна свічка - це пожертва Богові, до речі, іноді вони так і називаються "офірки". Колись свічі в храмах не продавалися, вони туди приносилися, як пожертва, та використовувалися не лише для молитви, але й для освітлення. Навіть у ХХ столітті, по деяких селах можна було зустріти такий звичай. Зараз, хоча свіча майже втратила функцію джерела світла, вона залишається нашою пожертвою на храм. Ми беремо свічку, залишаючи замість неї гроші, які потім використовуються на потреби храму.
І хоча, як я вже зазначив, раніше свічки в храм приносилися, а не купувалися у ньому, двічі на рік люди йшли з храму зі свічками. На Страсну П'ятницю та на Стрітення. Страсна свічка (запалена в день розп'яття Ісуса Христа) символізувала собою світло Євангелія, яке світить нам не зважаючи на вбивство Христа. Вона неслась одна, серед темряви і її вогник ледве тремтів в ночі.
Натомість, на свято Стрітення, свічок освячувалося багато, з великою радістю вони неслися до дому та запалювалися під час молитви. Чому так? тому що Світло Христове просвітлює всіх. Стрітення - це сороковий день після народження Ісуса. Божественне Немовля вноситься до храму та праведний Симеон проголошує свої пророцтва про Нього. Відбувається велика тайна Зустрічі Нового та Старого Завітів. Радість Євангелія, Світло Невечірнє сяє всім народам. І саме все це символізують стрітенські свічки. Світло Христової віри. Так, в народі складається повір'я, що ці "громовиці" захищають від бісів, блискавки та всіляких негараздів. Але захищають не самовласно чи магічно, а захищають тому що освячені з вірою, з вірою використовуються і символізують собою справжнє Світло Христової віри.
Тому освячуйте свічки сьогодні, і нехай сяє Світло Божественне в кожному з нас.
