Практично кожен день в українських соцмережах і інтернет-ресурсах з’являються новини і відео в яких працівники ТЦК або когось примусово запихають у бусик, або сваряться або часом і б’ються з громадянами. Все це супроводжується заявами влади про необхідність мобілізації. Так, мобілізація необхідна, це під сумнів не ставить ніхто. Але чи сприяє цьому подібна політика щодо власних громадян, коли влада поводиться з ними, як з громадянами чужої країни? Очевидно, що ні.
Більше того – це лише додатково демонізує і дискредитує мобілізацію, лякає громадян і в підсумку породжує лише нові проблеми. Проблеми в економіці – бо чоловіки звільняються з робіт і намагають зайвий раз без потреби не з’являтись на вулиці. Проблеми в обороні – бо люди в армії потрібні не лише як статистика, а як мотивовані бійці, які готові захищати Україну.
Влада говорила, що проблему вирішить закон, який вступив в силу 18 травня. Але з того часу практика силового затримання на вулиці не припинилась. Хоча здавалось – у громадян є законних два місяці часу, щоб добровільно оновити свої дані. Кожен має право вирішувати в який день до 18 липня він має це зробити. Ну то дайте людям цих законних два місяці – припиніть паплюжити армію і військову форму. Зрештою, для затримання на вулиці в Україні є законний правоохоронний орган – поліція. А працівники ТЦК цих два місяці мали б працювати безпосередньо в цих ТЦК.
В Україні достатньо мотивованих громадян, які готові захищати країну. В опитування цифра тих, які в той чи інший спосіб готові захищати Україну, стабільно перевищує 50%. В Польщі, приміром, опитування показують, що лише 15% готові воювати в разі нападу на їх країну.
Але з людьми потрібно поводитись по людськи і по закону. А не уподібнюватись в своїй політиці тим з ким ми воюємо. І тоді, переконаний, проблем з наповненням людьми ЗСУ, буде значно менше.
Зрештою, варто нагадати, що для мобілізації прийнятий нещодавно закон не є принциповим. Фактично основні правила встановлені Кабміном в постанові від 16 травня. У випадку, якби уряд прийняв її не у травні, а, наприклад, у жовтні чи листопаді, ми б уникнули надмірної політизації процесу призову, а ЗСУ вже сьогодні мало б тисячі підготовлених воїнів. Замість цього, влада більш ніж півроку грала в політику, забувши що пріоритетом під час війни є утримування фронту, а не рейтинги умовних виборів.
Очевидно, мобілізація необхідна. Але Мінекономіки , мінстратегпром мали б прозоро забронювати осіб, які виробляють зброю, забезпечують діяльність критичної цивільної інфраструктури, працюють у інших надважливих для економіки галузях. Натомість бронювання відбувається непрозоро. Особи з оборонних підприємств йдуть оновлювати дані, щоб подати документи на бронь і відразу їх мобілізують. Натомість ті, хто зобовʼязаний служити ховаються по хатах або працюють нелегально. І прикладів таких безліч.
Суцільний хаос, який нищить країну і деморалізує суспільство.
