Вчора, 12 червня, ми традиційно відзначали День працівника фондового ринку України. Звично у цей святковий день бажали колегам професійних успіхів та динамічного розвитку. А вже сьогодні – знову відверто і без натяків хочу поговорити про наболіле й невирішені проблеми. Бо найкраще наш держрегулятор навчився видавати постріл у ногу за святковий салют. І робить це з гнітючою регулярністю.
На українському фондовому ринку я працюю з 1992 року, саме тоді став акціонером «Української фондової біржі». Тому добре знаю: у нас на ринку цінних паперів є чим пишатися, що зберігати та захищати. Серед головних здобутків минулих років, безперечно, «Українська біржа», яка дуже потрібна нам у довгостроковій перспективі щоб уникнути як подальшого падіння і деградації фондового ринку України, так і зависання у пастці «середнього рівня».
Однак, 5 червня цього року з'явилося повідомлення, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) позбавила АТ «Українська біржа» ліцензії. Панове, смію стверджувати: легких грошей на біржі не одержати. Це не гра, а складна професійна робота, яка має бути й у політиці. А якщо топ-чиновники не можуть керувати капіталом та працею, то хіба в цьому винні учасники та суб'єкти ринків капіталу?
І найголовніше - це марення, що хтось безкорисливо нам допоможе у відновленні України та залученні довгих інвестиційних грошей. А низка катаклізмів та локальних економічних криз вже йде по всьому світу. Тому Україні та країнам-партнерам потрібно домовитися про те, на яких біржових майданчиках визначатимуться ціни товарів та цінних паперів. Поки що, на жаль, цьому НКЦПФР не приділяє належної уваги.
Друзі, нам потрібні свої національні біржові майданчики. Рішення про позбавлення ліцензії «Української біржі» має набути чинності лише за місяць, тобто на початку липня. Сподіваюся, це все ж таки не станеться, «УБ» продовжить свою роботу. При цьому самим учасникам треба збирати групу українських експертів та аналітиків, які думатимуть над тим, яким має бути біржовий ринок України у середньостроковій та головне – у довгостроковій перспективі.
Зрештою, Кабміну необхідно створити свій «Національний мозковий центр» для прогнозування та планування основних «точок» зростання в економіці, а також для розробки національних програм розвитку ринків капіталу із залученням під їх реалізацію внутрішніх та іноземних інвесторів. Можливо, це буде новий та сучасний інститут нашого суспільства. Саме новий, саме інший та із сучасними інвестиційними проектами.
