США в гіпотетичному дискурсі самі з собою. «Безвідповідально, ми готуємось, світ опиниться у безпрецедентній кризі, Росія нічого не виграє. Будь за що треба уникнути ядерної ескалації».
Деякі спікери, наприклад Сікорський, стверджують про наявність плану у відповідь на тактичні ядерні удари по Україні. Високоточними конвенційними атаками на російську армію в Україні й російський Чорноморський флот.
Сумна колискова про долю Івасика-Телесика на лопаті у Баби Яги. Якщо Росія прийме рішення нанести тактичні ядерні удари по лінії фронту чи окремих українських містах, для примусу прийняти капітуляцію, за прикладом Хіросіми та Нагасакі, то у повну бойову готовність буде переведена вся ядерна путінська тріада.
В оголошеній ним доктрині масовий злет авіації, ракет та безпілотників та їх рух в сторону Росії є законною підставою для відповіді навіть глобальним ядерним ударам.
Сказати, що Путін цього не зробить, бо в нього двоє кабаєвських маленьких синів, і це проведе його до особистого знищення, ніхто з впевненістю не може.
Час піде на хвилини та секунди. Почнуться переговори, і помста Росії буде перенесена на майбутнє. Після Путіна, якщо його правонаступник не буде ще більш божевільним.
Залишається єдиний шлях, який чомусь закритий залізною брамою із кодовим замком. Він вимагає рішучості, волі й принципу неподоланної сили. Все це є у союзників України. Його треба викопати з історії.
Потрібна чітка заява, що у випадку навіть спроби ядерної ескалації, НАТО буде готовий нанести превентивні неядерні удари по всіх, готових до ядерного штурму, ядерних обʼєктах. Засобами й способами, яким неможливо буде зашкодити ППО.
Потрібен план персонально для Путіна. Як політичний ультиматум. Якщо він протягом певного часу виведе війська на лінію розмежування до 24 лютого 22 року, то це забезпечить йому право на особисту амністію.
Тоді він зможе взяти персонально участь у підготовці мирного договору і права на врахування його пропозицій в межах статуту ООН і ратифікованих Росією конвенцій і норм міжнародного права.
Найбільшою небезпекою може бути збереження Путіна, як континентального агресора з ядерним арсеналом, погодження з будь-яким його планом і його ж перемоги у війні з Україною навіть ціною запрошення України в НАТО. Це найскладніша і найбільш принципово важлива точка формування нового цивілізаційного конфлікту.
Важко зрозуміти, з якою метою FT, Politico Economist та інші американські видання запустили на геополітичну орбіту підготовку плану поступок пʼятої, надзвичайно цінної території України Росії в обмін на прискорене членство в НАТО.
Як повторення «німецької моделі», коли розділена між блоками Німеччина – ФРН – у 1955 році була прийнята в НАТО. Без заперечень з боку Москви.
Але тоді війна вже 10 років як закінчилася. Після Постдамської конференції були створені нові кордони, гарантовані двома полярними сторонами, які вже володіли значними запасами ядерної зброї.
До того ж вступ ФРН в альянс, в як би політичному і юридичному вимірі, гарантував НДР їх місце в зоні соціалізму і Варшавського договору.
І ніхто не говорить, як це можна зробити у фазі надзвичайно гарячої війни в Україні, коли російська армія лише нарощує ініціативу і прискорює наступальні операції по всій лінії фронту.
Який сенс Путіну йти на поступки, коли його головна мета війни в Україні – зробити неможливим її натізацію?! А дальше – відсунути НАТО десь на лінію 96 року.
Важливо знати, чи дійсно, як за відсутності інших політичних новин, наголошує ОП спікером Подоляком, що Росія прискорено виснажується? Не факт. Судячи з рекордного воєнного бюджету на наступні три роки, виплат воєнним найманцям, нарощування стратегічних ресурсів і зброї, в тому числі бронетехніки й ракет, Росія тримає високий воєнно-промисловий і мобілізаційний пік.
