Новина, яку доводиться перечитувати двічі. З січня 2026 року Радбез ООН очолить Сомалі.
Так, та сама країна. Де слово «стабільність» вважають лайкою. Де уряд контролює приблизно свій робочий кабінет і парковку перед ним (і то, якщо пощастить). Де «Аш-Шабаб» і веселі хлопці на моторних човнах вирішують питання швидше й ефективніше за будь-яку дипломатію.
І ця країна бере на себе керівництво органом, що відповідає за мир і безпеку.
Звучить як початок поганого анекдоту або сценарій для абсурдистської комедії. Але це просто алфавіт. Ротація. Сомалі змінює Словенію.
Звісно, панікувати зарано. Права вето у них немає (воно є у великих гуманістів з рф та Китаю). Резолюції протягувати вони не зможуть. Головування — це, по суті, робота модератора в чаті, який вийшов з-під контролю років тридцять тому. Їм дадуть постукати дерев'яним молотком і посидіти з важливим виглядом у Нью-Йорку. Вся бюрократія залишиться на Секретаріаті ООН.
Але сам символізм — чудовий. Організація, яка роками демонструє повну імпотенцію в питаннях реальної війни і миру, тепер формально очолюється failed state. Державою, якої, по суті, немає.
Втім, на тлі того, що в цій же залі сидять представники москви і розмірковують про міжнародне право, поки їхня армія стирає міста в пил, — сомалійські пірати виглядають майже пристойними людьми. У них хоча б чесний бізнес-план: захопив — отримав викуп. Жодного лицемірства про «денацифікацію».
Чекаємо, коли в порядку живої черги головувати покличуть Талібан. А що? Порядок є порядок.
