Ех… Схоже, не відать нам дешевої нафти ще довго. Виявилось, що поки Трамп думав, що він нарішав замир’я з Іраном – терористи навпаки готувались до ескалації. Іранці відрефлексували слабкість американців, які розстріляли свої запаси ракет і «петріотів». І самі наростили випуск своїх ракет. Якими задрачують нефтянку сусідніх арабів по саме не балуй.
Тепер у їбанька вже навіть не ситуація «вхід рубль – вихід два». Він би й хотів заплатити, але вже не зможе. У нього плату просто вже не приймають. «Іранський народ ще має багато незавершених справ із Трампом», каже один з іранських урядовців про те, що Трамп має відповісти за смерть лідера терористів Хаменеї.
Ото діда і пердоле так, що він вже обіцяє розбомбити Оман за тьорки з Іраном. Бо Оман маленький, на нього треба менше ракет, ніж на справжнього ворога. Там ще можна повидєлуваться.
І да. Дорога нафта – це більші доходи для Путєна. І да. Путєн так само за час загравань з Трампом тільки наростив випуск своїх ракет для ударів по Україні.
Їбанько – необучаєме(((
Таємний план Ірану щодо ескалації війни
Після того як у середині червня президент Трамп підписав меморандум про взаєморозуміння з Іраном, представники адміністрації роз’їхалися по всьому світу, щоб заручитися підтримкою угоди, яка, як вони сподівалися, дозволить знову відкрити Ормузьку протоку та розпочати поступове завершення війни.
За словами іранських та арабських чиновників, лідери Ірану, які дотримуються жорсткої лінії, зібралися в Тегерані й розробили інший план. На їхню думку, ця угода, ймовірно, була лише спробою США та Ізраїлю зняти тиск з світової економіки та виграти час для більш масштабного нападу в майбутньому. Замість того, щоб покладатися на переговори, вони використали останні два місяці для підготовки до більш масштабної боротьби.
Їхні зусилля включають надання потужному Корпусу вартових ісламської революції більшого контролю над регулярною армією країни, призначення на ключові посади загартованих ветеранів війни з Іраком та минулих внутрішніх репресій, розширення операцій внутрішньої контррозвідки та нарощування виробництва ракет і дронів. Керівництво швидко перехопило ініціативу, атакуючи кораблі, щоб посилити контроль Ірану над Ормузькою протокою, та розширивши поле бою до Червоного моря, яке Саудівська Аравія використовувала для обходу іранської блокади Перської затоки.
Арабські розвідники зібрали докази — зокрема, перехоплені повідомлення між Іраном та союзними йому збройними угрупованнями в таких країнах, як Ємен та Ірак — про стратегічний зсув у позиції жорсткого керівництва країни, спрямований на підготовку своїх сил до розширення війни та підвищення витрат для США, заявляють чиновники, обізнані з результатами розслідування. Налякавши слабші країни Перської затоки, такі як Кувейт, іранські лідери дедалі частіше говорять про наступальні операції на території ворога.
Їхня головна мета — завдати достатніх збитків, щоб уникнути повторення тих атак, які Іран зазнав під час 12-денної війни минулого року та у ході триваючого конфлікту.
«В Ірані також поширена думка, що головна війна ще не розпочалася», — сказав Мохаммад Хасан Сангтараш, оборонний аналітик із Тегерана, наближений до іранського уряду. «Те, що ми бачили досі, дедалі частіше інтерпретується крізь призму тактики «нарізання салямі» — обмеженої, поступової ескалації, спрямованої на ослаблення потенціалу перед більш масштабним протистоянням».
Підготовка Ірану вказує на величезну прірву між тим, як Вашингтон і Тегеран сприймають цей етап війни. Ця розбіжність зумовила жорстку позицію іранських лідерів на переговорах та їхню небажання укладати угоди, що постійно ставить у безвихідь Трампа, який називає їх божевільними та звинувачує у брехні.
Готовність Ірану до бойових дій також підкреслює глибоку недовіру, яка, ймовірно, не дозволить обом сторонам найближчим часом досягти стійкої угоди про припинення конфлікту.
Заяви Ірану містять чимало бравади. Військова та економічна база країни зазнали значних збитків внаслідок повітряних ударів США та Ізраїлю. Більш прагматичні представники керівництва, зокрема президент Ірану Масуд Пезешкіан, неодноразово попереджали, що Іран мусить домогтися угоди про припинення війни, яка передбачатиме скасування санкцій, або ж зіткнеться з крахом своєї економіки.
Однак Іран відновлює свою інфраструктуру та відновлює доступ до ракетних баз набагато швидше, ніж очікувалося, що викликає занепокоєння в ізраїльських чиновників, обізнаних із ходом подій. Крім того, Іран успішно завдав ударів по американських базах і зберігає достатню вогневу потужність, щоб загрожувати кораблям та енергетичній інфраструктурі Перської затоки. Арабські чиновники готуються до продовження бойових дій та тривалого перебоїв у постачанні енергоносіїв.
Для режиму «основою є війна», — зазначив Алан Ейр, колишній високопоставлений американський дипломат і учасник переговорів з Іраном щодо ядерної програми. «Іран залишатиметься у стані бойової готовності, готуючись до наступного нападу».
Коли 17 червня Трамп підписав меморандум про взаєморозуміння з Іраном у французькому Версальському палаці, здавалося, що найбільшою перешкодою буде переконати американських критиків у тому, що угода не є надто щедрою щодо Тегерана.
Угода передбачала скасування санкцій, щоб дозволити Ірану продавати нафту, доступ до мільярдів доларів заморожених коштів та перспективу створення фонду в розмірі 300 мільярдів доларів для відбудови країни. Головним зобов’язанням Ірану було відкрити Ормузьку протоку для судноплавства, а потім вести переговори в дусі доброї волі щодо своєї ядерної програми.
Коли через три тижні, на початку липня, Іран почав обстрілювати кораблі, які США супроводжували через протоку, це стало для США несподіванкою.
«Ці дуже небезпечні люди з Ірану — вони хворі», — заявив Трамп, який також назвав іранських лідерів «покидьками». «З ними щось не так».
Насправді Іран проводив двовекторну політику. Поки його дипломати домагалися укладення мирної угоди зі США, іранський лідер Моджтаба Хаменеї вживав заходів для підготовки силових структур до розширеної конфронтації, яку міг ініціювати сам Тегеран.
Революційна гвардія скористалася затишшям, створеним меморандумом про взаєморозуміння, щоб закласти основу для співпраці з союзними озброєними угрупованнями в регіоні з метою посилення атак у разі потреби, відправивши радників до Іраку, Ємену та Лівану для обговорення планів, повідомили чиновники, обізнані з останніми даними арабських розвідок.
Розвіддані, зокрема перехоплені повідомлення, свідчать про те, що Революційна гвардія відправляла командирів у райони, контрольовані єменськими хуситами, для планування посилення протистояння з Саудівською Аравією у координації з іракськими озброєними угрупованнями, які також підтримуються Іраном.
Революційна гвардія контролювала розміщення ракет, морської зброї та пускових установок для дронів на позиціях, звідки відкривається вид на Червоне море. Вона також надавала єменським бойовикам розвіддані, списки цілей, включаючи саудівські порти та енергетичні об’єкти, а також поради щодо укриття від саудівських ударів у відповідь, зазначили чиновники.
Результатом стали бойові дії, які загострилися наприкінці липня. Хусити завдали удару по єменських урядових силах, яких підтримує Саудівська Аравія, і оголосили протоку Баб-аль-Мандеб, що з’єднує Червоне море зі світовими ринками, закритою для Саудівської Аравії. Бойовики обстріляли саудівські судна, ускладнивши зусилля королівства з експорту нафти та підвищивши ризики для постачання на світові ринки.
Приблизно в той самий час Саудівська Аравія заявила, що підтримувані Іраном озброєні угруповання в Іраку здійснили атаки дронами на її нафтові об’єкти.
Революційна гвардія погрожувала державам Перської затоки, що знищить їхні енергетичні об’єкти, якщо США завдадуть удару по подібних об’єктах в Ірані — навіть надіславши своїм арабським партнерам детальні списки окремих цілей, заявили чиновники.
Іран також посилив свої атаки на американські війська. Тегеран здивував США, випустивши п’ять балістичних ракет по Йорданії під час затишшя в конфлікті. Ця атака сталася через два тижні після того, як інший іранський удар у Йорданії забрав життя трьох американських військовослужбовців.
Чиновники в Перській затоці стали ще більше стурбовані, спостерігаючи, як масштаби атак зростають, а іранські ракети обходять американські системи оборони та все точніше влучають у цілі в Йорданії, Кувейті та Бахрейні. Бойові дії тривали й у серпні: за останні два тижні Іран завдав ударів по шести кораблях Об’єднаних Арабських Еміратів, які намагалися пройти через Ормузьку протоку.
«Ми повною мірою скористалися періодом перемир’я», — заявив у липні в інтерв’ю пов’язаному з Революційною гвардією інформаційному агентству «Таснім» речник Революційної гвардії бригадний генерал Хоссейн Мохеббі. «Ми посилили свої можливості, прискорили темпи виробництва ракет та підвищили їхню точність».
За лаштунками верховний лідер Хаменеї готував свої сили до більш агресивних дій, призначивши сім ключових керівників служб безпеки для управління реорганізованими військовими та репресивними структурами в рамках реорганізації, про яку було оголошено тиждень тому.
Ці призначення супроводжувалися агресивними цілями, серед яких — посилення військової субординації, перетворення ідеологічної міліції на розвідувальне агентство на рівні мікрорайонів та акцент на наступальному підході.
Мохсен Резаї, який очолював Революційну гвардію під час війни з Іраком у 1980-х роках, був призначений секретарем вищого органу Ірану з прийняття рішень — Вищої ради національної безпеки, де він буде представником Хаменеї. Минулого тижня рада заблокувала прогрес у досягненні угоди щодо поступового відкриття Ормузької протоки.
Щоб посилити внутрішню безпеку, Хаменеї повернув на чолі «Басидж» ветерана Хосейна Таеба — свого близького соратника, який очолював жорстоке придушення протестів у 2009 році. Верховний лідер доручив йому перетворити добровольчі сили на «народну розвідувальну мережу» після двох воєн, які продемонстрували, наскільки глибоко іранська розвідка була проникнута ізраїльською розвідкою.
Радники іранського уряду вважають, що наступний етап протистояння вийде за межі традиційної війни й включатиме зовнішні спроби спровокувати внутрішні заворушення. У січні уряд жорстоко придушив протести, спричинені економічною кризою в країні, і побоюється, що це лише питання часу, коли подальше погіршення ситуації під тиском США знову виведе демонстрантів на вулиці.
Хаменеї також зміцнив вплив Революційної гвардії над регулярною армією, об’єднавши контроль над цими двома військовими підрозділами під керівництвом бригадного генерала Алі Абдоллахі — досвідченого високопоставленого командира Революційної гвардії та військового лідера, який активно виступав за напади на арабські держави, що розміщують американські бази в районі Перської затоки.
Новий головнокомандувач Революційної гвардії Ахмад Вахіді, який неофіційно обіймав цю посаду з березня, був офіційно призначений на цю посаду, і йому було доручено проводити «потужні наступальні операції проти ворога», як зазначено в указі про його призначення, опублікованому в понеділок. Наступного дня генерал Мохаммад Реза Нагді, радник Вахіді, заявив, що ці парамілітарні сили мають бути готові проводити операції на території ворога.
«Призначення Вахіді відповідає курсу керівництва, яке готує силові структури до періоду тривалої конфронтації, а не до повернення до звичайної політики мирного часу», — зазначив Саїд Голкар, експерт з питань іранських силових структур з Університету Теннессі в Чаттанузі.
За словами іранських чиновників та згідно з публічними заявами, Революційна гвардія — збройні сили чисельністю майже 200 000 осіб — розробила нові плани подальшої ескалації, включаючи превентивні удари. Серед варіантів: саботаж інтернет-кабелів у Перській затоці, створення політичних заворушень у країнах із шиїтськими громадами, таких як Кувейт і Бахрейн, а також, можливо, навіть наземні операції в Кувейті.
Кувейт серйозно ставиться до цих ризиків. На початку травня це крихітне еміратне держава в Перській затоці повідомило, що його силові структури затримали шістьох бійців Революційної гвардії, які на орендованому рибальському човні висадилися на кувейтському острові, відокремленому від Ірану лише вузькою смугою іракської території. Деякі іранські політичні діячі припустили, що Революційна гвардія може розпочати наземні рейди через південний Ірак, якщо США погрожуватимуть іранській території, наприклад острову Харг.
Деякі посадовці з країн Перської затоки зазначають, що нещодавня поведінка Ірану підсилює невизначеність щодо відносин із набагато більшим і, як виявилося, агресивнішим сусідом після війни. Вони стверджують, що досі важко оцінити масштаби збитків, яких США та Ізраїль завдали потенціалу Революційної гвардії. Проте, за їхніми словами, очевидно, що організація не зазнала поразки й не була стримана, а її контроль над Ормузькою протокою зміцнив її регіональні позиції.
Ця реальність підштовхнула держави Перської затоки підтримати навіть невигідні угоди, які визнавали б іранський контроль над протокою, якщо це зупинить подальшу ескалацію. Але регіональні лідери також дедалі більше розчаровуються через відсутність принципових змін у поведінці Тегерана у відповідь на дипломатичні ініціативи.
За їхніми словами, іранське керівництво, орієнтоване на безпеку, здається, стає дедалі впевненішим у своїх вимогах.
Посередники у переговорах повідомили, що на початку місяця іранські дипломати домовилися з Оманом про створення та контроль маршрутів через Ормуз, що мало б призвести до поступового відновлення руху в протоці. Ці зусилля були заблоковані Революційною гвардією, яка знову почала атакувати судна.
Оскільки переговори зайшли в глухий кут, а Іран не відступає від ескалації конфлікту, Трамп вирішив відступити, щоб подивитися, чи пом’якшить економічний тиск санкцій та блокада ВМС позицію Ірану, заявили американські чиновники.
Однак іранські лідери глибоко скептично ставляться до мотивів Трампа і переходять до економіки виживання, спрямованої на те, щоб протриматися.
Люди, наближені до провідних іранських переговірників, попередили, що мирні переговори можуть виявитися лише перервою перед новим конфліктом. Мехді Мохаммаді, стратегічний радник головного іранського переговірника Мохаммада Багера Галібафа, у вівторок охарактеризував нинішню патову ситуацію як затишшя перед бурею.
У попередньому дописі в соціальних мережах Мохаммаді зазначив, що серед чинників, які сприяють продовженню конфлікту, є «поколіннєвий проект кровної помсти» за вбивство Верховного лідера Алі Хаменеї, батька Моджтаби, під час перших ударів війни.
«Іранський народ ще має багато незавершених справ із Трампом», — сказав Мохаммаді, який також є членом іранської переговорної делегації. «Іран готовий до великого протистояння»
