З Китаєм треба бути уважними та напружувати мізки. Бо він хитрий. Не пускати його до критично важливих своїх ресурсів та підприємств. А ще не брати від нього гроші, а якщо брати - то вчасно віддавати та не брати вдруге. Ніколи. Бо замість повернення боргу Китай може попросити розрахуватися електростанцією, або земельними надрами. Росія Китаю програла в цьому плані. Росіяни нехай і надувають щоки щодо умов повернення на їх ринки європейських підприємств - але китайці цей ринок вважають своїм, і росіяни на це підсіли. Китайці навіть видавили, здається, КАМАЗ. Його продажі менші, ніж аналоги з Китаю.
З росією все зрозуміліше - треба посилювати власні армії. Росія не мудра. Вона помилилася з розрахунками по Україні, бо була впевнена - Україну можна взяти голими руками, і українці - це по суті росіяни. Що українці мають такий самий менталитет. Не мають. Не взяли. Росіяни заходять, вбивають, грабують, руйнують, гвалтують - і у випадку з ними треба вірити в свої сили та посилювати оборону. Хитрість там є, але вона топорна. Недолуга.
З трампівською Америкою треба діяти як психолог. Вивчити, як протидіяти нарцису. Бо там хвороба. І треба робити ті речі, які нівелюватимуть замашки нарциса. Напевно великою Америка вже не буде, але там є здорова адекватна база, з якою можна буде співпрацювати, на більш рівних позиціях. Бо поки Трамп знищує свою країну - колишні її друзі мають посилювати власні позиції. Колись (або Якщо) американці одужають, вони прийдуть назад, але умови дружби вже не будуть на рівні "я хазяїн - ти дурак".
Україна на цій арені - сонечко, яскраве, пронизливе, в позиції того, хто правий. Хто має і честь, і гідність, і відвагу, і основу для того, щоб зайняти вищу сходинку в світовій ієрархії. Дещо поранена та з давньою хворобою (внутрішня політика у нас слабка та занедбана), але з величезним власним потенціалом. Нас можуть оббріхати, нас можуть знецінити, але такі речі лише очищують місце навколо нас для тих, з ким нам справді по дорозі. Бо досі ми йшли не з тими, м'яко кажучи.
