Чи могли добудувати Північний потік при Порошенку? Могли, звичайно, у цьому світі немає нічого неможливого. Скоріше навпаки, до категорії неможливого належить те, що ПП вдавалося так довго стримувати ПП2, враховуючи всі задіяні інтереси.
То в чому ж різниця? У боротьбі. У гідності, з якою вони стояли на останньому рубежі, упершись руками і ногами, чіпляючись за каміння і за повітря. Особливо за повітря, до крові з-під нігтів, до скришених зубів.
У самозреченні. У готовності здохнути тут і зараз, але не здатися. У тому, що приреченим на смерть не було чого втрачати, і якщо вже підриватися, так з музикою.
З гімном України під руїнами ДАПу. З "Лента за лентою", яку хтось мугикав про себе всі шістнадцять годин переговорів у норманському форматі. А може то була якась інша пісня, не суть важливо, головне що її почули не тільки у Мінську.
Почули і відступили, незважаючи на співвідношення сил і габаритів. Тому що у справді важливих речах вирішує не м'язова маса, і навіть не бюджет твого ВПК. І буває так, що дядьки у шльопках і одним автоматом на трьох виграють у іхтамнетів, так що пір'я і кривава піна на всі боки летить, а чистенькі бюргери у красивих нових броніках навіть близько бояться підійти до цієї заруби.
А ще різниця у повазі.
Не так давно я говорила з однією знаючою пані, і вона висловила думку, до якої я дійшла і своєю головою.
Зеленського поховають українські жінки. Неможливо владати землею, якщо жінки цієї землі дивляться на тебе як на гімно.
Так, ніби знають усе про твій стидний секрет. І нізащо у світі не підуть з тобою.
То як нам бути з повагою? Як нам відновлювати повагу, як нам говорити з ними усіма, від Молдови і Грузії до Штатів і Німеччини, як повернутися на позиції рівних і сильних?
Все залежатиме від того, яким чином у нас приберуть клоунів від влади. Не від того, хто прийде їм на зміну, а саме від того, як це станеться, наскільки показовою і прикрою буде розправа. Тому що є речі, за які треба карати.
І "я дурачок, який по приколу все розвалив, а тепер боюся вилізти з-під ліжка" - одна з таких речей.
