Колаборанти, які виїхали до Польщі з Криму, витягши українські паспорти та назвавшись українцями-біженцями:
- Мы тут сідім, нєізвєстно зачєм. Нас напугалі, что Украіна будєт на Крым наступать лєтом, а нічєго нє проісходіт. Наши новості нічєго нє говорят (російські новини). Нічєго страшного. Будєм єхать домой, сєнтябрь вєдь. Школа начінаєтся...
Отримали російські паспорти свідомо. Чоловік - військовий зрадник, перейшов на бік окупантів. Виїхати з Криму, звісно, не може. А вона в Польщі - "українка", а в Криму - росіянка.
"Мы за мір".
"Школа вєдь начінаєтся ".
Побажання - повертайтесь. Бо починається не тільки школа. Передайте привіт Севастополю.
Як звикли казати самі росіяни: "нах..й с пляжа". Але зовсім не підозрювали, що це "запрошення" застосується щодо них самих.
Судноремонтний завод ім. Орджонікідзе (найголовніша ремонтна база Чорноморського флоту росіян, була) - отримав "пламєнный прівєт" від України. На заводі проводились роботи різного рівня складності, регламентні роботи, навіть капітальні. Деякі кораблі, пошкоджені нашими дронами, заходили на ремонт саме на цей завод. Тепер треба тягнути кораблі або в Новоросійськ, або в Кєрч (але там маленькі потужності) - за словами експертів.
Пам'ятаєте, ходила така лякалка від росіян в соцмережах:
- єслі у вас внєзапно погаснєт свєт... Єслі у вас пропадєт связь... Еслі... Еслі...
Знайтє. Єто прішлі россіянє.
І використовувалося це не в тому сенсі, який зрештою всім відомий - росіяни воюють з цивільним населенням та визволяють його від тепла, світла та їжі. Ні - тоді це означало, що росіяни настільки потужні, що з їх появою глушиться мобільний зв'язок, і це неначе міжгалактичні непереможні воїни, посеред магічного серпанку, постають перед здивованою публікою.
І ось серпанок розвіюється, і ми зрештою бачимо:
- російські кораблі - підбиті;
- судноремонтні заводи - в повітря;
- вишки Бойка захоплені українцями;
- Тарханкут прийняв гостей з ЗСУ;
- бази, склади, Кримський міст - дійсно, "нах...й з пляжу" (вибачаюсь, чесно).
І мені хотілося би все це побічити очима тих, хто нас в Криму чекає. Оце емоції... Від наближення своїх, так?
І є ще така річ, як враження від сили. Якщо вже хтось обирає сильнішого, за своїми внутрішніми мотивами, якщо не за рівнем любові до рідної землі - то нехай роблять висновки.
