Вони мені нагадують відомий пам'ятник крестьянкі з сєрпом і робочого з молотком.
Одна готова різати, інший - прибити. Союз нєрушімий.
Мучити. Садистська пристрасть мучити.
Я думаю, путін усвідомив, що Україна не здасться.
Він перейшов уже ту лінію, яка Україну вкурвила.
У нас стільки людей за свободу загинуло, що знецінити їх смерть капітуляцією ніхто не посміє.
Морози, темрява, енергетичний колапс. Дуже важко. Вкрай важко. Але не важче, ніж хлопцям на передовій.
У мене у Львові сьогодні у вітальні батареї холодні. У спальні - ледь живі. Зимно. Але без м-в. Темно, але без м-в.
Це і є тим променем, що світить і тим, що зігріває.
Щиро співчуваю киянам. Дуже співчуваю. Здоров'я вам, дорогі наші, і фізичного і душевного.
Уже січень добігає половини.
Жорстока нам випала зима.
Стільки випробувань.
Але - ми прокидаємося під славень України. Ніхто нам не вказує, що святкувати, і не везе в Сибір.
Оце недолупка і бісить. Не може вивезти українців у Сибір, вирішив Сибір привезти в Україну.
Пережили Сибіри в Сибіру, переживемо Сибір і в Україні.
.
«Гренладіянаш» і «Кримнаш» - двое из ларца.
І вони жонглюють планетою на політичній арені в цьому всесвітньому цирку, де під куполом неба літають не пітарди, а ракети, де блимають не іскри, а краплі крові...
Де Молоху згодовують українців і зокрема дітей.
Ніщо їх не зупинить і ніхто.
Вони це знають.
Вони цим користуються.
Трамп погрожує вийти з НАТО, бо не хоче відповідати раші, та й сам поклав лапу на Гренландію. Правда, призабув про Канаду. А швидше - відклав на потім.
Європа такого не очікувала.
Європа почувала себе в затінку безпеки США, а тепер від них іде територіальна загроза.
Хтоби міг подумати?
Чи не путін підбив Трампа взяти Гренландію, щоби на Півночі не було європейського впливу?
Чи потрібна Китаю Гренландія?
Ну, відмовлятися він не став би. От тільки дарувати ніхто не буде. А от воювати, рахуй, з Європою, а поки США в НАТО, значить і зі Штатами - на який пінь йому то треба? Він ще не зовсім цзінь. Йому Далекий Схід - в сам раз.
Цю війну ніхто, крім путіна не закінчить, а путін збирається жити 150 років.
Ну, 150-не-150, а 10 літ нафталінова моль протягнути може. І шкіра дубіє від цієї думки.
Ми вважаємо путіна сатрапом.
Думаю, ми помиляємося.
Сатрапів народ ненавидить.
путіна абажаєт.
Він іхняя надєжда на то, что расєю Амєріка нє прідушит.
Ну, і ми - нацисти, хунта - не сунемося на їхні, обісцяні пияками, землі.
рашисти щасливі... в багні, в смороді, в розвалюхах...
У свині - своє щастя.
Трампа це все не хвилює.
Він пишається тим, що ручкається з (як йому здається) великим президентом, ну і не факт, що висне на його шантажній ґумці, як Йо-Йо... Ну, і далі - за текстом.
Думаю, ця страшна зима - не остання.
Є лише надія, що буде більше зброї, і будемо ми м-лів кросити, як зайци трин-траву!
Епоха цирку в найгіршому варіанті цього слова з найогиднішими клоунами-людожерами.
Основне не пасти духом.
Холод.
Темрява.
Відсутність теплої їжі та просто - нормального життя - це страшний психологічний прессінг.
Ми мусимо витримати.
Не подаруймо йому такої радості - бачити нашу слабкість.
Наше горде, сміливе обличяя - найкращий ляпас путіну і копняк Трампу.
